Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200  р. №____

 

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз

 

Код МКХ-10:

А 59.0 Урогенітальний трихомоніаз

Білі (вагінальні)

Простатити (№51) викликані Trichomonas vaginalis

А 59.8 Трихомоніаз інших локалізацій

А 59.9 Трихомоніаз не уточнений

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas  tenax, що виявляється в порожнині рота, Trichomonas hominis – у шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis – у сечостатевому тракті. Патогенною є тільки Trichomonas vaginalis.

У жінок місцем мешкання Trichomonas vaginalis є піхва, у чоловіків – предміхурова залоза і сімяні пухирці. Сечостатевий канал може уражатися у хворих обох статей. У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає бізсимптомно.

 

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Інкубаційний період в середньому рівний 10 дням, але іноді коливається від 2-3 днів до 1 місяця.

Формою трихомоніазу у чоловіків є уретріт.

 Турбують сверблячка, печінні в сечовипускному каналі , слабо виражені дизуричні розлади. Віфдмічається гіперемія губок уретри. Виділення з уретри частіше мізерні, водянисті, слизисто-гнійні або слизисті.

У чоловіків з трихомонадним уретритом може розвинутися баланіт і баланопостіт. Хворі предявляють скарги на сверблячку голівки статевого члена, помірні болі в області крайньої плоті, виділення з препуціального мішка із запахом прілого сіна. При огляді відмічається гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок.

При трихомонадному парауретриту при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.

При трихомонадному епідидиміту зявляються болі по ходу сімяного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.

Гострий простатит характерізується болями, що іррадиюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі . Нерідко ослабляється ерекція.

Трихомонадний везикуліт. Розрізняють 3 форми везикулітів: суб'єктивно асимптомну, гостру і хронічну. У хворих відмічається підвищення температури, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі виникають статеві розлади, азоспермія.

Трихомоніаз у жінок є багато осередковим захворюванням. Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі пред'являють скарги на білі, сверблячку в області статевих органів і дизуричні явища. Білі часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.

Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого  і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.

Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер’я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.

Трихомонадний бартолініт виявляється поразкою вивідної
протоки залози, а іноді і всієї залози. При об'єктивному обстеженні відмічається гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні інфекційного процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає
хибний абсцес.

Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше – підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібноочагові укриті виразками ділянки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді – пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.

При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням білій з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.

Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болів внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.

Трихомонадний уретрит характеризується появою болів, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.

Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.

Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання, тенетами. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.

 

Діагноз встановлюється на даних анамнезу, клініки, виявленні Trichomonas vaginalis за допомогою одного з методів:

Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження

Серологічні методи досліждення

Молекулярні методи діагностики, зокрема метода ланцюгової реакції з полімеразою (ЛРП)

 

Контроль виліковності

Вилікуваними рахують хворих, у яких клінічне одужання поєднується з повною санацією від збудників трихомоніазу.

При встановленні виліковності трихомоніазу перший контроль проводиться через 7-10 днів після закінчення прийому протистоцидних засобів. Через 2 тижні після контрольних мазків проводять повторну провокацію і беруть мазки і посіви на трихомонади. Пацієнти знаходяться на диспансерному спостереженні протягом 3 місяців. У жінок контроль  виліковності рекомендується проводити до і після менструацій протягом 2-3 менструальних циклів.

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Загальні принципи.

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

Точний діагноз важливий для вибору відповідної специфічної терапії, а у випадку вагінального трихомоніазу – безпосередньо для лікування сексуальних партнерів. Оскільки піхвова трихомонада - це мікроорганізм, що передається статевим шляхом, необхідний скринінг на наявність супутніх інфекцій. Варто порекомендувати утримуватись від статевих контактів, доки  лікування усіх партнерів не буде завершено.

Показання для призначення терапії:

Позитивний тест на трихомоніаз незалежно від симптомів

Епідеміологічне лікування сексуальних партнерів

Препаратами вибору являється імідазольна група: метронідазол, тінідазол, орнідазол.

З інтравагінальних засобів використовують: гінальгін, клотрімазол, хлорхінальдін, тінідазол, метронідазол, натаміцин, полівідона йодид.

Вагітним лікування проводять переважно місцево, застосовуючи вагінальні свічки з клотримазолом протягом 14 днів.

Перед призначенням медикаментозного лікування вивчення анамнезу на предмет переносності лікарських засобів.

При виявленні у виділенні з урогенітального тракту фагоцитованих бактерій призначають одночасно антибіотики широкого спектру дії.

З метою поліпшення проникнення препарату в зону запалення пацієнтам призначається фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном).

 У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включають протигрибкові препарати і еубіотики.

Одночасно лікування призначається статевим партнерам, у яких немає клінічних ознак інфекції.

Профілактика

Консультування пацієнтів, надання їм інформації і психологічна підтримка є найважливішими умовами ефективного лікування.

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування.

 

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ:

Лікування неускладненого урогенітального трихомоніазу амбулаторно – 5-10 діб.

Лікування ускладненого урогенітального трихомоніазу проводиться в умовах стаціонару тривалістю до 14 діб.

 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ:

 клінікобіологічне одужання .

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Скорочення кількісті рецидів захворювання, клінікобіологічне одужання.

 

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні метронідазолу можливо розвиток побічної дії: нудота, блювання, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, діарея, відчуття печіння язика, металевий присмак у роті, кандидоз слизової оболонки порожнини рота і кишечника, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, депресія; у разі застосування високих доз – периферійна нейропатія, що проявляється міалгією, парестезіями; лейкопенія, алергійні реакції (шкірна висипка, гарячка).

При вживанні орнідазолу можливі запаморочення, головний біль і діспепсичні розлади; інколи – симптоми сенсорної або змішаної периферійної нейропатії, у рідкісних випадках – порушення збоку ЦНС (тремор, ригідність, порушення координації рухів, судоми, сплутанність свідомості).

При вживанні тинідазолу можливі нудота, блювання, анорексія, діарея, металевий присмак у роті, наліт на язику, шкірна висипка, свербіж, кропивянка, ангіоневротичний набряк, транзиторна лейкопенія, головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, атаксія, периферійна нейропатія (парестезії, порушення чутливості), забарвлення сечі в темний колір, у рідкісних випадках – судоми.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапию.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта № 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

 

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                         М.П.Жданова