Протокол

надання медичної допомоги хворим на дерматофії кістей та стоп

 

Код МКХ-10: В 35.2 – ДЕРМАТОФІТІЯ КИСТЕЙ

Код МКХ-10: В 35.3 – ДЕРМАТОФІТІЯ СТОП

 

Ознаки та критерії діагностики

Дерматомікоз шкіри кистей і стоп – грибкове захворювання, спричинене грибами дерматофітами (Trichophyton, Epidermophyton). Характеризується поліморфізмом елементів: свербіжні висипання, що лущаться, на нерізко гіперемованій і злегка інфільтрованій шкірі кистей (стоп); також ексудативні дисгідротичні, ериматозно-сквамозні елементи, іноді виражений гіперкетоз.

 

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу – шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста – лікар-дерматовенеролог.

 

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (при застосуванні системних препаратів 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби – зішкряби з шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

 

Лікувальна програма:

• Дієта №15. При дисгідротичних та екзематизованих формах – дієта №9. При вживанні системних антимікотиків – дієта №5.

При гострих запальних проявах рекомендуються ванночки, розчини калію перманганату 1:10000, відвар дубової кори, відвар ромашки, примочування з борною кислотою (0,5 %), резорцином (2 %), таніном (2 %), нітратом срібла (0,25–0,5 %).

Після ліквідації гострозапальних явищ на уражену шкіру наносяться анілінові барвники, спиртовий розчин йоду 2 %, а також зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При сквамозно-гіперкератотичних формах попередньо проводиться відшарування епідермісу із застосуванням кератолітичних засобів: саліцилово-бензойний пластир, 2–5 % саліцилова мазь та крем, що містить сечовину.

При екзематизації і мокнутті використовують мазь, що містить міконазол, мірамістин, комбіновану мазь, що містить триамцинолону ацетонид та мірамістин, примочування з дезинфікуючими і в’яжучими складами (танін, борна кислота, нітрат срібла).

При приєднанні піококової флори застосовуються препарати, до складу яких входять антибактеріальні засоби, комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та антибактеріальні засоби.

При ускладнених формах також призначають внутрішньо антигістамінні, десенсибілізуючі препарати, антибактеріальні препарати (у разі приєднання вторинної бактеріальної флори), імуномодулятори, ангіопротектори, вітаміни.

 

Тривалість лікування

Амбулаторно – 3–4 тижні, у стаціонарі (ускладнені форми) – 18–21 день.

 

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

 

Критерії якості лікування

Розв’язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, а при подальшій відсутності ефекту призначають системну антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2–6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта №15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів – дієта №5. При ускладненні піодермією та екзематизацією – дієта № 9.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

– при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;

– дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

– санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

– кип’ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;

– обробка взуття 25 % розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);

– не рекомендується користуватися чужим взуттям;

– наявність власного рушника для ніг;

– боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості

А, Б.

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                                     М.П.Жданова