стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Вульгарні вугрі; Протокол надання медичної допомоги


  • Протокол надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі
    • Додаток до наказу МОЗ №312 від 08-05-2009
    • Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Дерматовенерологія
    • Клінічний стан, патології: Вульгарні вугрі
кальцитонин


Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200  р. №____

 

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі

 

Код МКХ-10: L 70 – ВУЛЬГАРНІ ВУГРИ

 

Ознаки та критерії діагностики

Вульгарні вугри – це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз.

У розвитку вугрів мають значення 4 чинники:

1. Ретенційний фолікулярний гіперкератоз.

2. Надмірне утворення секрету сальних залоз зі зміною хімічного складу шкірного сала.

3. Вплив Propionbacterium acnes.

4. Розвиток запальної реакції.

Залежно від локалізації та розповсюдженості процесу, взаємодії згаданих чинників на шкірі формуються комедони, папули, пустули, кісти.

 

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу – шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста – лікар-дерматовенеролог. Тяжкі форми акне: нодолокистозна, конглобатна, некротична, acne fulminans підлягають стаціонарному лікуванню.

 

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

клінічний сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, тригліцериди, АсТ, АлТ, холестерин, лужна фосфатаза, креатинін, глюкоза);

флуорографічне дослідження;

зішкряб на Demodex;

серологічне дослідження (КСР).

 

Рекомендовані лабораторні дослідження:

дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії;

виділення і ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;

бактеріологічне дослідження кишкової флори.

 

Рекомендовані інструментальні дослідження (за показанням):

УЗД органів малого тазу;

УЗД печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів при змінах у біохімічному аналізі крові.

 

Рекомендовані консультації суміжних спеціалістів (за показанням):

ендокринолог;

гінеколог;

гастроентеролог;

психоневролог.

 

Лікувальна програма:

• Дієта печінково-діабетичного типу (стіл №5, 9 за Певзнером).

Легка форма акне. Клінічні прояви: незапальні акне-елементи, одиничні (до 5) папулопустули.

Системні препарати призначають при комедональній формі акне 3–4 ступеня тяжкості (кількість комедонів більше 25).

• ретиноїди (ізотретіонін).

Зовнішня терапія

• протизапальні засоби (азелаїнова кислота (20 % крем), фузидова кислота + гідрокортизон при папульозній формі акне, фузидова кислота + бетаметазон, цинку гіалуронат при папульозній формі акне.

• антибактеріальні препарати (бензоїлпероксид, еритроміцин-цинковий комплекс, фузидова кислота, левоміцетин-гель на осередки ураження до клінічного розв’язання запальних елементів.

• засоби, що нормалізують процеси кератинізації (адапален виказує комедонолітичну та відлущуючу дію, використовується на всю уражену поверхню до досягнення клінічного ефекту, третиноїн, альфа-гідроксильні кислоти (70 % гліколієва кислота) мають виражену комедонолітичну дію, прискорюють розв’язання папуло-пустульозних акне елементів, усувають післязапальні гіперпігментації. Ці кислоти використовують для проведення поверхневого пілінгу.

Акне середнього ступеня тяжкості. Клінічні ознаки: комедони, численні папуло-пустульозні елементи, поодинокі (до 5) інфільтративні акне елементи.

• ретиноїди (ізотретіонін).

• антибактеріальні препарати широкого спектра дії

Призначають при численних (більше 20), дисемінованих папуло-пустульозних акне елементів.

Після курсу антибіотикотерапії рекомендують бактеріологічне дослідження кишкової флори з призначенням при необхідності коригуючої терапії (бактеріофаги, еубіотики, ферменти та ін.).

• антиандрогенні препарати (ципротерону ацетат + етинілестрадіол, дієногест + етинілестрадіол, дроспіринон + етинілестрадіол).

Призначают тільки жінкам при клінічних ознаках гіперандрогенемії після консультації ендокринолога та гінеколога.

Зовнішня терапія

• антибактеріальні препарати (еритроміцин-цинковий комплекс, кліндаміцин, метронідазол, левоміцетин гель).

Тривалість використання – до повного клінічного розв’язання запальних акне елементів. Більш тривале використання одного антибіотику призводить до розвитку резистентності мікрофлори.

Препарати з протизапальною дією та засоби, що нормалізують процеси кератинізації, використовують комплексно або замість зовнішніх антибактеріальних препаратів.

Тяжка форма акне. Клінічні прояви: інфільтративні, кистозні акне елементи, папуло-пустульозна форма акне зі схильністю до рубцеутворення.

Системна терапія:

• ретиноїди (ізотретіноїн). Перед призначенням препарату та протягом усього лікування обов’язковий щомісячний контроль біохімічних показників крові (білірубін, АсТ, АлТ, тригліцериди, холестерин). Жінок репродуктивного віку попереджують про тератогенну дію ізотретіоніну протягом усього часу прийому і 1 місяць після закінчення лікування.

• антибіотикотерапія

При лікуванні тяжкої форми конглобатних вугрів до призначення ізотретіоніну доцільно використання антибіотиків:

• цефалоспорини у стандартному віковому дозуванні.

Додаткові методи лікування

За показанням у комплексній терапії акне використовують:

• при підвищенні рівня трансаміназ, тригліцеридів та холестерину – гепатопротектори, есенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін.

• препарати, що нормалізують роботу сальних залоз (цинку окис, цинку сульфат).

• при тяжких формах акне – автогемотерапія.

Фізіотерапія

• електрофорез із розчином іхтіолу.

• кріотерапія (кріомасаж).

• Д'арсонваль-терапія.

Лікування вторинних післязапальних змін шкіри (гіперпігментацій, атрофій і рубців)

Рекомендовані методики:

• мікрокристалічну дермабразію. Обов’язкові умови: повне купірування запальних процесів у шкірі, захист шкіри від інсоляції під час проведення лікування і місяць після;

• поверхневі хімічні пілінги альфа-гідроксильними кислотами (гліколевою кислотою). Наявність запальних акне елементів не є протипоказанням до проведення лікування.

Пацієнтами із вторинними післязапальними змінами не рекомендують проводити глибокі шліфування шкіри (СО2-лазер, ербійовий лазер, дермабразія), оскільки вони нерідко призводять до рецидиву акне.

 

Тривалість лікування

Залежно від ступеня тяжкості становить 25 – 30 днів.

 

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення залежно від ступеня тяжкості.

 

Критерії якості лікування

Повне клінічне розв’язання запальних акне, зменшення кількості комедонів та сальності шкіри і можлива корекція постеруптивних змін. Досягнення стійкої ремісії.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти підлягають диспансерному нагляду в шкірно-венерологічному диспансері за місцем мешкання. Доцільне проведення підтримуючого протирецидивного лікування (зовнішні протизапальні препарати та засоби, що нормалізують процеси кератинізації). При лікуванні ізотретіоніном стійка ремісія починається через 4–6 місяців від початку лікування. У разі виникнення рецидивів (тяжкі форми акне, недостатня кумулятивна доза препарату, при гіперандрогенемії у жінок) необхідно проводити повторний курс ізотретіоніну в дозі не меншій 50 % від початковій.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

При тяжких торпідних формах рекомендується дієти № 5, 9 постійно. Іншим хворим – дієта з обмеженим вживанням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

При тяжких формах хвороби протипоказана робота, що пов'язана з контактом з пилом, підвищеною інсоляцією, забрудненням, переохолодженням і психоемоційним перевантаженням. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гастроентерологом, гінекологом, ендокринологом 1 раз на рік. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції); психологічна реабілітація.

 

Ступінь наукової доказовості

А.

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                                     М.П.Жданова