стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Злоякісні лімфоми шкіри; Протокол надання медичної допомоги


  • Протокол надання медичної допомоги хворим на злоякісні лімфоми шкіри
    • Додаток до наказу МОЗ №312 від 08-05-2009
    • Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Дерматовенерологія
    • Клінічний стан, патології: Злоякісні лімфоми шкіри
таргоцид цена

Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200  р. №____

 

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим на злоякісні лімфоми шкіри

 

Код МКХ-10: С 84 – ЗЛОЯКІСНІ ЛІМФОМИ ШКІРИ

 

Ознаки та критерії діагностики

Злоякісні лімфоми шкіри – група гетерогенних захворювань шкіри, в основі яких полягає злоякісна проліферація лімфоїдних клітин різного ступеня диференціації.

 

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу – шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста – лікар-дерматовенеролог. Наявність захворювання та подальше загострення є підставою для госпіталізації.

 

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

гістологічне дослідження біоптату шкіри.

 

Рекомендовані лабораторні дослідження:

імунологічне дослідження крові;

імунофенотипування пухлинних клітин.

 

Обов’язкові інструментальні дослідження:

рентгенографія органів грудної клітини;

УЗД органів черевної порожнини;

 

Рекомендовані інструментальні дослідження:

комп’ютерна томографія органів грудної клітини, черевної порожнини, заочеревинного простору.

 

Консультації суміжних спеціалістів:

терапевт, окуліст, ендокринолог, отоларинголог, стоматолог, при необхідності онколога-хіміотерапевта.

Додаткові дослідження і консультації спеціалістів проводять за показаннями.

 

Лікувальна програма:

• Дієта №15. Під час проведення хіміотерапії цитостатичними препаратами – дієта №5.

 

Грибовидний мікоз (екзематоїдна стадія)

• цитокіни (інтерферон альфа, інтерферон альфа-2а, інтерферон альфа-2б).

• глюкокортикоїдні мазі високої активності (бетаметазон, клобетазол, флуоцинолону ацетонід).

 

Грибовидний мікоз (інфільтративно-бляшкова стадія)

• фотохіміотерапія

• фотохіміотерапія у сполученні із зазначеними цитокінами

• ПУВА-терапія в поєднанні з цитостатичними препаратами (проспідин хлорид)

• цитостатичні препарати (проспідину хлорид).

• кортикостероїдні препарати (преднізолон).

Курси лікування повторюють залежно від ефективності та строків клінічної ремісії.

• глюкокортикоїдні мазі високої активності (бетаметазон, клобетазол, флуоцинолону ацетонід).

 

Грибовидний мікоз (пухлинна стадія)

• цитостатичні препарати (проспідину хлорид, вінкристин, преднізолон, циклофосфан)

 

Променева терапія.

Лікування проводиться під суворим контролем динаміки показників клінічного аналізу крові, функціонального стану печінки та загального стану хворого. У разі виникнення ознак мієлодепресії вживаються необхідні заходи щодо запобігання погіршення цього процесу.

• глюкокортикоїдні мазі високої активності (бетаметазон, клобетазол, флуоцинолону ацетонід).

У разі ускладнення вторинною піококовою інфекцією – зовнішні засоби, що містять антибактеріальні, антисептичні речовини (нітацид, стрептонітол, мірамістин та ін.).

Курси лікування доцільно доповнювати

• гепатотропною терапією (тіотриазолін, метіонін, ліпоєва кислота, ессенціальні фосфоліпіди)

• седативними засобами (гліцисед, таблетки валеріани, 3 % розчин натрію броміду, настоянка трави пустирника).

• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам).

У разі ускладнення вторинною піококовою інфекцією доцільно проводити антибіотикотерапію, а у разі ускладнення грибковою інфекцією – антифунгальними засобами.

 

Тривалість лікування

У стаціонарі становить від 38 до 45 днів. Подальші курси підтримуючої терапії при її добрій переносимості можливо проводити в амбулаторних умовах.

 

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення залежно від ступеня тяжкості захворювання.

 

Критерії якості лікування

Зменшення чи зникнення суб’єктивних відчуттів, припинення появи нових елементів та зменшення площі ураження не менше ніж на 25 %, в найкращому випадку – досягнення клінічної ремісії.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів і токсико-алергічні прояви поліхіміотерапії з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи, а також пригнічення кров'яного ростка.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі повинні перебувати під постійним диспансерним наглядом. У випадках погіршення перебігу захворювання необхідно продовжити зазначені вище курси лікування. У міжкурсові періоди доцільно призначати гепатопротектори та препарати, що поліпшують кровотворення.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування – дієта №15. Під час проведення хіміотерапії цитостатичними препаратами – дієта №5. У період ремісії – їжа, збагачена вітамінами та мікроелементами.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота, що пов'язана з розумовим і фізичним перевантаженням, контактом з отруйними та подразнюючими шкіру речовинами, впливом низьких і високих температур. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження); психологічна реабілітація.

 

Ступінь наукової доказовості

А.

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                                     М.П.Жданова