Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200  р. №____

 

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим на кропив’янку

 

Модель пацієнта. Код МКХ – 10: L 50 – КРОПИВ’ЯНКА

L 50. 0 – алергічна кропив’янка

L 50. 1 – ідіопатична кропив’янка

L 50. 2 – кропив’янка, що зумовлена дією низької або підвищеної  температури

L 50. 3 – дерматографічна кропив’янка

L 50. 4 – вібраційна кропив’янка

L 50. 5 – холінергічна кропив’янка

L 50. 6 – контактна кропив’янка

L 50. 9 – кропив’янка неуточнена

L 78. 3 – ангіоневратичний набряк Квінке (набряк Квінке)

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Кропив’янка – поліетіологічне захворювання, що характеризується раптовими висипами пухирів з швидкою динамікою на різних ділянках шкіри й рідше на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербіжем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) – це набряк глибоких шарів шкіри, гігантська кропив’янка на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив’янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. Причиною кропив’янки та набряку Квінке можуть бути несприйняття організмом або підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментів внутрішнього вживання, до холоду, тепла, сонячних променів, а також механічні подразнення шкіри, інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, печінки, вогнища прихованого хроніосепсису (тонзиліт, аднексит). Тому за етіологічними ознаками серед найбільш поширених варіантів кропив’янки виділяють вищевказані її різновиди.

 

Умови, у яких  повинна надаватись медична допомога. 

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

 

Діагностична програма.

Обов’язкові лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

Ig E загальний та Ig E специфічний;

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

кал на гельмінти (аскарідоз, стронгілоідоз та інші);

Рекомендовані лабораторні дослідження:

RW, ВІЧ;

біохімічний аналіз крові, включаючи виявлення глюкози крові, білірубіну, холестерину, креатинину;

ревматологічні проби (виявлення антитіл  до ДНК, кріопреципітинів, СРБ):

бактеріологічне дослідження вмісту з слизових оболонок ротоглотки та інших вогнищ хронічної інфекції;

 

Алергологічні дослідження:

алергологічний анамнез;

підразнення шкіри шпателем для виявлення  виду дермографізму;

скаріфікаційні шкірні тести с пилковими та побутовими алергенами;

внутрішкірні тести з бактеріальними алергенами;

тести: холодовий, тепловий, з жгутом, світлове опромінення шкіри (поза періоду загострення);

у хворих з підозрою на харчову та медикаментозну алергію – специфічні імунологічні тести з медикаментами та виявлення специфічного імуноглобуліну Е до харчових і  медикаментозних алергенів.

Рекомендовані консультації фахівців:

терапевт;

алерголог;

гастроентеролог;

стоматолог;

отоларінголог;

гінеколог.

Інструментальні дослідження:

рентгенографія органів грудної клітки;

ультразвукове дослідження  печінки, нирок, підшлункової залози,  селезінки  (при хронічній, рецидивній кропивянці);

дослідження  секреторної функції  шлунково-кишкового тракту (фіброгастроскопія);

дуоденальне зондування.

 

Лікувальна програма:

·   антигістамінні засоби (пропонується чергування курсів по 10 днів) (дімедрол, супрастін, піпольфен, феністил, діазолін, фенкарол, лоратадин, дезлоратадін, лорано, лоризан, ебастин, фексофенадин, цетиризин, цетрин, хлоропірамін,  тавегіл, клемастин, кестін, мебгідролин, кетотифен, кларітин, акривастин, алергин, телфаст, еріус, алерон );

·   гіпосенсибілізуючі засоби (10% кальцію хлорид, 10 % кальцію глюконат,  30 %  натрію тіосульфат);

·   дезінтоксикаційні засоби (при недостатньої ефективності попередніх заходів) (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, декстран із середньою молекулярною масою 30 000-40 000);

·   ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультісорб );

·   ферментні препарати  за показаннями.

·   симптоматична терапія відповідно виявленої патології.

·   гіпоалергічна дієта.

·   у важких випадках глюкокортикоїдні засоби для системного застосування  (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Показання до госпіталізації: рецидив гострої кропив’янки з набряком Квінке,  відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив’янки.

 

Тривалість лікування.

10-14 днів у стаціонарі.

 

Очікувані результати  лікування.

Припинення появи висипань і сверблячки (ремісія захворювання), або повне усунення  симптомів захворювання. Результат лікування хронічної кропив’янки  - суттєве   подовження періодів ремісії, усунення небезпечних епізодів хвороби,  відновлення працездатності та покращення якості життя.

 

Критерії  якості лікування.

Відсутність рецидивів в період диспансерного спостереження (у дерматолога і за показниками — у гастроентеролога і алерголога).

 

 

Можливі побічні дії та ускладнення.

Набряк горлянки, анафілактичний шок на лікарські засоби

 

Рекомендації  щодо подальшого надання  медичної допомоги.

Диспансерізація  проводиться 2 рази на рік.

Рецидив гострої кропив’янки з набряком Квінке,  відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив’янки.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.  

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні  дієти № 2, 3, 5, при  супутньому захворювані нирок -  дієта  № 7, при супутньому цукровому діабеті – дієта № 9.

 

Вимоги до  режиму праці, відпочинку  та реабілітації.

Реабілітація  направлена   на  попередження  сенсібілізації до алергенів, їх  елімінацію та лікування   захворювань, на фоні яких  вона  розвинулась, санацію  вогнищ фокальної  хронічної інфекції.   

 

         Ступінь наукової доказовості.

         Б.

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                                     М.П.Жданова