Клінічний  протокол

санаторно-курортного лікування дітей з вродженим вивихом стегна

1. Шифр по МХК-10:

Вроджений вивих стегна однобічний – Q65.0; Вроджений вивих стегна двобічний – Q65.1; Вроджений підвивих стегна однобічний – Q65.3; Вроджений підвивих стегна двобічний –Q65.4;

2. Назва захворювання – вроджений вивих стегна (ВВС) – аномалія розвитку кульшового суглобу (вертлюгової западини, голівки, шийки стегна, сумково-зв’язкового апарату), що супроводжується децентрацією голівки стегна у вертлюговій западині або повною дислокацією стегна

Класифікація

Види ВВС :  1. Вроджений тератологічний вивих стегна (формується на ранніх етапах ембріогенезу)

              2.Вроджений диспластичний вивих стегна (дисплазія первинна, дислокація відбувається після народження дитини)

Ступені ВВС: 

1 ступінь – дисплазія кульшового суглобу

               2 ступінь – підвивих стегна

               3 ступінь – ацетабулярний вивих

               4 ступінь – супраацетабулярний вивих

               5 ступінь – клубовий вивих

Форми ВВС:   однобічний ВВС, двобічний ВВС

         Показання до санаторно-курортного лікування

        1.ВВС на етапі консервативного лікування

        2.ВВС після хірургічного лікування ( не раніше ніж через 2 місяці після оперативного втручання)

Протипоказання

перші 2 місяця після оперативного втручання

         3. Діагностика на санаторно-курортному етапі

         Основні клінічні критерії

Вроджений вивих (підвивих) стегна однобічнийз

вірогідні симптоми: порожній трикутник Scarpi, симптом Богданова – зникнення пульсації на a.dorsalis pedis при натисканні на a. femoralis у проекції головки стегна ( при 3, 4, та 5 ступені ВВС)

 імовірні симптоми: кульгавість, збільшення поперекового лордозу, нестійкість та вкорочення кінцівки, обмеження рухів у суглобі (обмеження відведення – симптом Joachimstahl), збільшення зовнішньої ротації, симптом Dushen-Trendellenburg (перекіс тазової миски при стоянні на хворій нозі), розташування troch. major вище лінії Roser-Nelaton.

        Вроджений вивих (підвивих) стегна двобічний:

вірогідні симптоми – ті ж, що й при однобічному ВВС

     2. імовірні симптоми – кульгавість (на зразок “качиної ходи”), збільшення поперекового лордозу, обмеження рухів у суглобах (обмеження відведення – симптом Joachistahl), збільшення зовнішньої ротації, симптом Dushen-Trendellenburg, розташування обох troch. major вище лінії Roser-Nelaton.

         Обов‛язкові лабораторні дослідження

Загальний аналіз крові , загальний аналіз сечі – без особливостей.

При відхиленні від норми загальний аналіз крові та сечі повторюють через 5-7 днів

         Обов‛язкові консультації фахівців

    Консультація ортопеда для визначення ортопедичного режиму

         Додаткові лабораторні та інструментальні дослідження

     Рентгенографія та сонографія ураженого суглобу проводяться при погіршенні ортопедичного стану, інші дослідження - при виникненні ускладнень або інтеркурентних захворюваннях

         Додаткові консультації фахівців

Додаткові консультації фахівців призначаються за показаннями при інтеркурентних захворюваннях

4.      Санаторно-курортне лікування *

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – покращення локомоторної функції, поліпшення крово- та лімфообігу, трофічних процесів

         Санаторний режим    -  1  (ощадливий)

         Кліматотерапія:

аеротерапія – ЕЕТ 20-23º С

геліотерапія – РЕЕТ 19-21º С

таласотерапія – при температурах більших 19º С

         Дієтотерапія -  Загальна або за показаннями

         Руховий режим  -  ІІ-ІІІ ( ощадливий або ощадливо-тренувальний)

        Ортопедичний режим (хода на милицях з навантаженням кінцівки або без навантаження) визначається ортопедом

       Лікувальна фізкультура (індивідуальна або малогрупова), ранкова гігієнічна гімнастика, спеціальні комплекси вправ та механотерапія здійснюються строго індивідуально при поступовому розширенні обсягу рухів, підвищенні навантаження

         Масаж -  загальний гігієнічний або сегментарний

         Тракційна терапія - манжеткове витягання проводять при контрактурах у кульшовому суглобі

         Бальнеотерапія - у вигляді ропних, хлоридно-натрієвих ван температурою 36-37 ⁰ С, тривалість процедури 15-20 хвилин у режимі через добу, доцільно чергувати з пелоїдотерапією      

 Натомість бальнеотерапії можна використовувати гідротерапію у вигляді загальних ванн та в поєднанні з кінезотерапією

         Пелоїдотерапія

Зональні аплікації у вигляді “плавок”. “напівплавок” температурою 38-40 ⁰ С тривалістю 8 – 10 хвилин на курс 10- 12 процедур через добу    

         Апаратна фізіотерапія

         Фототерапія – загальне УФО інтегральним або селективним спектром здійснюють з ¼ біодози доводячи поступово до 3 біодоз

         Магнітотерапія – проводять контактне зональне опромінення з величиною магнітної індукції 10-30 мТл, тривалість процедури 10-15 хвилин щоденно курсом 10 – 12 процедур

         Ампліпульстерапія – СМС частотою 50-80 Гц по 5 хвилин на уражений суглоб щоденно курсом 10-12 процедур

         Натомість магнітотерапії можна використовувати магніто-лазерну терапію (зональне скануюче опромінення низькоінтенсивним інфрачервоним лазерним випромінюванням тривалістю процедури 10-15 хвилин курсом 10-12 процедур)

         Натомість ампліпульстерапії можна використовувати індуктотермію (індуктор фіксують над ураженим суглобом протягом 15 хвилин щоденно курсом 10-12 процедур)

         Загальна терапія: психотерапія та вітамінотерапія.

         Термін санаторно-курортного лікування:  18-24 діб.

           Критерії ефективності лікування: зникнення контрактур, покращення локомоторної функції

            Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.