Клінічний протокол

 санаторно-курортного лікування дітей з синдромом подразненого кишечника

 

1.  Шифр по МКХ-10: К 58

2. Назва захворювання: синдром подразненого кишечника.

Синдром подразненого кишечника (СПК) – функціональний кишечний розлад, що проявляється абдомінальним больовим синдромом та/або порушеннями дефекації та/або метеоризмом.

3. Діагностика на санаторному етапі

Діагностичні критерії базуються на основі Наказу МОЗ України №471 від 10.08.2007 р.

Клінічні: крітерії

Хронічні та/або рецидивуючі функціональні розлади дистальних відділів кишечника тривалістю не менш 12 тижнів протягом останніх 12 місяців, що проявляється болем та/або дискомфортом у животі, що проходять після дефекації, і супроводжуються змінами частоти і консистенції стільця, що поєднуються протягом 25% часу захворювання не менш ніж із двома симптомами порушення функції кишечника:

-зміною частоти стільця,

-консистенції калу,

-акту дефекації (імперативні позови, тенезми, потреба у додаткових зусиллях при дефекації, почуття неповного випорожнення кишечника після неї),

-виділенням слизу з калом,

-метеоризмом.

На користь захворювання СПК говорять мінливість скарг, посилення клінічних проявів під дією стресу, наявність зв'язку з функціональними розладами шлунку, жовчовивідних шляхів, дізурією, вегетосудинною дистонією. СПК також може розвиватися вторинно, при інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту: хворобах шлунку, жовчовидільної системи, підшлункової залози.

 

Обов’язкові лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

загальний аналіз сечі;

копрограма;

аналіз калу на дисбактеріоз або бактеріологічне обстеження калу;

Додаткові лабораторні дослідження (по показанням):

печінковий комплекс (загальний білірубін крові та його фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП);

аналіз калу на приховану кров.

Додаткові інструментальні дослідження (по показанням):

УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

ректороманоскопія

електрокардіографія

Консультація фахівців за призначенням: гінеколога, уролога, невропатолога.

4. Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – це поліпшення або відновлення функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу в ній, корекція порушень мікрофлори товстої кишки та імунологічної реактивності організму хворих.

Зважаючи на це, дієта хворих на ХК повинна бути диференційована залежно від характеру дискінезії товстої кишки, переважання бродильних або гнилісних процесів у кишечнику. Тому, при ХК з переважанням проносів рекомендується дієта № 4 (згодом 4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містить продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне, 5-6 разів на добу). При ХК з переважанням закрепів застосовується дієта № 3, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стулу для його просування.

Санаторний режим: ІІ – ІІІ

Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), лікувальна дозована ходьба.

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює репаративні процеси слизової оболонки, сприяє поліпшенню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, а також рефлекторні зв’язки між різними органами і системами травлення, спричиняє відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на ХК із діареєю призначають маломінералізовані води різного хімічного складу (гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) у періоди ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська №1, Миргородська, Нафтуся, Євпаторійська, Планета, Одеська №1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому, Т 45⁰C). При добрій переносності число прийомів збільшується до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої і секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їдою, а за необхідності стимулювання зниженої кислотоутворюючої і секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії – за 30 хв перед їдою. Внаслідок такого застосування внутрішнє приймання більш теплої води сприятиме усуненню спазмів кишечника й зменшенню його підвищеної перистальтики (разова доза 5 мл/кг маси тіла).

В лікуванні хворих на ХК із закрепами застосовують мало-, середньо- і високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні й хлоридні іони, а також води з вмістом натрію і магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухової функції кишечника (Єсентуки № 17, Одеська № 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слав’янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування лікувальних грязей температурою Т 38-40° С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек впродовж 10-15 хвилин поліпшує біохімічні процеси, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на моторну функцію кишечника, чинить протизапальну дію. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами хлоридними натрієвими, хвойними, морськими, мінеральними, Т води у ванні 36-37⁰С, протягом 10-15 хвилин, через день, на курс лікування 8-10 процедур.

Лікування ХК з порушенням моторики за гіпомоторним типом - призначається пощадливий або тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна та лікувальна гімнастика, дієта №3 або №4в. Мінеральні води малої та середньої мінералізації кімнатної температури тричі на добу, час приймання визначається залежно від початкового рівня кислотоутворюючої функції шлунку.

Водолікування:

прохолодні сидячі ванни, 20-21°С, 1-3 хв., щодня, № 5-6;

прохолодний циркулярний душ або холодні компреси на живіт.

Додатково:

Апаратна фізіотерапія.

З методів апаратної фізіотерапії застосовується стимулююча фізіотерапія, направлена на підвищення тонусу м'язів і рухової активності товстої кішки. З цією метою проводяться тонізуючі місцеві дії (гальванізація, електрофорез з кальцієм або прозеріном, електростимуляція ДДТ або СМТ, дарсонвалізація, ультрафонотерапія):

електрофорез 5% кальцію хлориду (+) або 0,1% прозеріна (+) на ділянку живота, 10-15 хв., щодня, № 8-10;

гальванізація ділянки живота, щільність струму в залежності від віку дитини: 3-6 років —0,03–0,05 мА/см², 7 – 10 років — 0,08–0,1 мА/см², інтерферентний електрод розташовують на рефлексогенні зони, 10-15 хв., щодня, № 8-10;

ДДТ на ділянку живота. Послідовність струмів і час їх дії: ритм синкопа 2-3 хв., КП 2-3 хв. Сила струму по відчуттю безболісної вібрації, щодня, №8-10;

СМТ на ділянку живота, режим змінний, ІІ рід роботи, частота модуляцій 30 Гц, глибина модуляцій 100%, тривалість посилок 2-3 сек, 5-10 хв., щодня, № 8-10;

дарсонвалізація або ультратонотерапія на ділянку живота. Електрод грибоподібний, потужність середня 4-5 Вт, 5-10 хв., щодня, № 6-8.

Лікування ХК з порушенням моторики за гіпермоторним типом - призначається пощадливий або тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна та лікувальна гімнастика, дієта №3 або №4 в. Маломінералізовані води призначаються в періоди ремісії тричі на добу, теплими.

При гіпермоторній дискінезії показані фізіолікувальні процедури, що надають спазмолітичну, знеболюючу судинорозширювальну і седативну дію. З них використовуються локальні теплові дії (парафін, озокерит, місцеві ванни), електрофорез спазмолітичних препаратів і ампліпульстерапія на ділянку живота.

Водолікування:

гарячі сидячі ванни (40-41⁰С), 15-20 хв., щодня, №10;

гарячі компреси на живіт.

Теплолікування:

парафіноозокерітові аплікації на ділянку живота, 40-42⁰С, 15-20 хв., щодня, № 10;

Апаратна фізіотерапія.

електрофорез 2% новокаїну (+), 5% сульфату магнію (+) або 1% папаверіна гидрохлоріда (+) на ділянку живота, 10-15 хв., щодня, № 10;

СМТ на ділянку живота, режим змінний, 2 рід роботи, частота модуляцій 100 Гц, глибина модуляцій 50%, тривалість посилок 2-3 сек, не більш 10 хв., щодня, № 10;

Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.

Критерії якості лікування: зникнення чи значне зменшення клінічних проявів хвороби (болю, диспептичних явищ, поліпшення самопочуття), відновлення мікрофлори кишечника.

Протипоказання: санаторно-курортне лікування не показане хворим на хронічний коліт у фазі вираженого загострення процесу.

Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.