стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання галюциногенів.Залишковий та віддалений психотичний розлад з...


  • Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання галюциногенів.Залишковий та віддалений психотичний розлад з деменцією
    • Додаток до наказу МОЗ №681 від 21-09-2009
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Наркологія
    • Клінічний стан, патології: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання галюциногенів.Залишковий та віддалений психотичний розлад з деменцією
флогензим цена

Затверджено

наказ МОЗ України

від 21.09.2009 № 681

 

 

 

Клінічний протокол

надання медичної допомоги хворим з психічними та поведінковими

розладами внаслідок вживання галюциногенів.

Залишковий та віддалений психотичний розлад з деменцією

 

Код МКХ-10 : F16.73

 

Мета необхідних дій: консультація лікаря-нарколога, надання медичної допомоги для усунення гострої психотичної симптоматики, подальша психосоціальна реабілітація.

 

 

Для встановлення діагнозу виконуються такі загальні критерії:

G1. Спостерігається наявність кожної з таких ознак:

1) Погіршення пам'яті, найбільш помітне при засвоєнні нової інформації, хоча в більш важких випадках може порушуватися і відтворення раніше засвоєної. Це стосується як вербального, так і невербального матеріалу. Зниження пам'яті повинне підтверджуватися достовірними об'єктивними анамнестичними даними. Ці дані варто доповнити (якщо є така можливість) результатами нейропсихологічного тестування або кількісної оцінки когнітивних здібностей. Рівні вираженості погіршення пам'яті (граничне діагностичне значення має легкий ступінь) варто оцінювати в такий спосіб:

Легкий ступінь. Утрата пам'яті виражена настільки, що це відчутно ускладнює повсякденну діяльність, хоча стан усе-таки дає змогу хворим вести незалежне існування. Порушене головним чином засвоєння нового матеріалу. Наприклад, інвалід відчуває ускладнення, пов’язані з фіксацією, збереженням та відтворенням інформації, постійно необхідної у повсякденному житті. Він не може згадати, куди поклав ту чи іншу річ; постійно забуває про призначені зустрічі, дати та строки, пов’язані з досягнутою з якого-небудь питання домовленістю; нездатний утримувати в пам’яті інформацію, що недавно повідомили члени сім’ї.

Помірний ступінь. Порушення пам'яті являє собою серйозну перешкоду для самостійного способу життя. Утримується тільки надзвичайно глибоко засвоєний або дуже знайомий матеріал. Нова інформація утримується лише зрідка і досить ненадовго. Хворий не в змозі згадати навіть основні відомості – наприклад, не може відповісти на питання про те, де живе, чим займався декілька годин потому, як звати добре знайомих йому людей.

Важкий ступінь. Цей ступінь порушення пам'яті характеризується повною втратою здатності утримувати нову інформацію. Зберігаються лише окремі фрагменти раніше засвоєних даних. Хворий не впізнає навіть близьких родичів

2) Зниження інших когнітивних функцій характеризується погіршенням мислення і здатності до логічних суджень (через що хворий не в змозі впоратися із завданнями щодо планування та організації), а також у цілому процесів обробки інформації. Слід прагнути до того, щоб отримати від осіб, які добре знають пацієнта, об’єктивні дані, які свідчать про наявність таких порушень, доповнивши ці матеріали (якщо є така можливість) результатами нейропсихологічного тестування або кількісної оцінки когнітивних здібностей. Повинно бути встановлено зниження порівняно з попереднім, більш високим, рівнем продуктивності.

Ступінь ослаблення когнітивних здібностей (порогове діагностичне значення має легкий ступінь) оцінюється наступним чином:

Легкий ступінь. Через порушення когнітивних здібностей хворий гірше справляється зі своїми звичайними справами, однак не до такого ступеня, що це призвело до залежності від оточуючих. Водночас для нього стає непосильним виконання більш складних повсякденних завдань, а також участь у деяких формах проведення дозвілля.

Помірний ступінь. У результаті зниження інтелектуальних здібностей хворий у повсякденному житті потребує сторонньої допомоги (в тому числі не в змозі самостійно робити покупки у магазинах та розумно поводитися з грошима); він може виконувати лише найпростішу домашню роботу. Інтереси, форми прояву активності усе більше обмежуються і погано підтримуються.

Важкий ступінь. Стан характеризується повною (або майже повною) відсутністю явних ознак інтелектуальної діяльності. Загальну тяжкість деменції доцільно визначати визначати, базуючись на максимальному рівні порушення пам’яті або інших когнітивних здібностей, залежно від того, що порушено сильніше, наприклад, поєднання легкого порушення пам’яті і помірного інтелектуального зниження вказує на деменцію помірної тяжкості

G2. Зберігається орієнтування в навколишньому середовищі, тобто відсутнє потьмарення свідомості протягом періоду часу, достатнього для виразного виявлення симптомів, перерахованих у критерії G1. Якщо на тлі деменції спостерігаються епізоди делірію, то діагностику деменції слід відкласти

G3. Відзначається зниження емоційного контролю або мотивації, чи зміна соціальної поведінки, що виявляється щонайменше однією з таких ознак:

1) емоційна лабільність, 2) дратівливість; 3) апатія; 4) огрубіння соціальної поведінки

G4. Для достовірного клінічного діагнозу симптоми, описані в критерії G1, повинні спостерігатися чітко протягом як мінімум шести місяців; до закінчення цього терміну діагноз може бути лише попереднім

 

 

 

 

Консультація та спеціалізована медична допомога особам різних вікових груп проводиться лікарем-наркологом, сімейним лікарем (лікарем загальної практики) відповідно до кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності „Загальна практика і сімейна медицина” в стаціонарних умовах медичних закладів ІІІ рівня. Середня тривалість лікування – до 120 днів. Наукова доказовість очікуваних результатів діагностики і лікування: D

 

 

 

Вибір умов лікування згідно з критеріями важкості для пацієнтів (хворих) з наркологічними захворюваннями

 

 

 

Стаціонарні умови

 

 


 

 

Діагностичні дії: діагностичний комплекс 3,7

 

Лікувальні дії:

 

 

Обов’язковий обсяг

Факультатив-ний обсяг

 

 

 

1) Комплекс взаємопогоджених стацiонарних заходів з веденням необхідної документації

2) Медичний нагляд

3) Сифонна клізма (не менше 1 разу при госпіталізації)

4) Психолептики:

- анксіолітики

Тривалість лікування: індивідуально до 14 діб

- антипсихотичні засоби

Тривалість лікування: індивідуально до 3 міс.

Протиепілептичні засоби:

Тривалість лікування: індивідуально

Психоаналептики:

- психостимулятори та ноотропні засоби

Тривалість лікування: індивідуально від 1 до 4 міс.

- похідні g-аміномасляної кислоти перорально

Тривалість лікування: індивідуально до 7 діб

Вітаміни

Тривалість лікування: індивідуально від 14 до 30 днів.

Препарати калію та магнію

Тривалість лікування: індивідуально

Діуретики

Тривалість лікування: індивідуально

Амінокислоти

Тривалість лікування: індивідуально

5) Обмеження рухової активності. Сенсорна ізоляція хворого, при необхідності охолодження тіла

6) Кiнезiотерапiя (не менше 6 занять на тиждень) за iнд. схемою

7) Взаємопогоджена з хворим або його представником індивідуалізована програма, спрямована на адаптацію до наявної симптоматики та набуття необхідних життєвих та соціальних навичок.

У разі супутньої (ненаркологічної) патології виконання стандартів та протоколів інших фахів

1) Вітаміни

Тривалість лікування: індивідуально від 14 до 30 діб

Периферичні вазоділятатори

Тривалість лікування: індивідуально від 14 діб

Аналептики

Тривалість лікування: індивідуально

2) Інфузійна терапія, об’єм інфузії розраховується індивідуально залежно від клініко-лабораторних показників

3) Курс фізіотерапії за iнд. схемою (загалом не менше 8 сеансів)

 

 

 

 

 

Результати надання допомоги та критерії якості 4

Взаємопогоджений з хворим або його представником етапний епікриз з рекомендаціями про подальше лікування i реабілітацію у зв’язку з наркологічними проблемами. Ремісія або стале покращання психічного стану хворого (психотичнi симптоми та прояви абстиненцiї), що встановлені після взаємного погодження з хворим або його представником

 

 

 

 

 

Диспансерно-динамічне наркологічне спостереження

 

 

 

Дієтичні рекомендації згідно з супутньою соматичною патологією хворого.

Вимоги до режиму праці, відпочинку згідно з супутньою соматичною патологією хворого.

Додаткова інформація для пацієнта та членів його родини надається відповідно до діючих нормативних документів (Методичні рекомендації з питань організації та функціонування центрів ресоціалізації наркозалежних. – К.: Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді. Міністерство охорони здоров’я. Державний інститут проблем сім’ї та молоді. Науково-методичний та клініко-реабілітаційний центр з проблем хімічних залежностей. Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків МОЗ України, 2004.).

Зміни з вимогами до виконання протоколу вносяться:

а) у міру появи науково доведених даних про ефективність тих чи інших методів обстеження і лікування;

б) у міру внесення змін до Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та міських бюджетів.

 

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги М. П. Жданова