№ п/п

Нозологічна форма

Шифр

МКХ-10

Перелік діагностичних обстежень

Обсяг лікувальних заходів

Критерії якості (бажані результати лікування)

Середня тривалість лікування (дні)

1

2

3

4

5

6

7

1.

Остеомієліт щелепи гострий

К10.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, внутрішньоротовий огляд)

2. Лабораторні дослідження

З. Rо-дослідження  Мікробіологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого чи загального знеболювання): видалення зуба що спричинив запалення, розрізування абсцесу чи флегмони

2. Антибіотики, активні щодо висіяної мікрофлори, сульфаніламіди, десенсибілізувальні препарати, дезінтоксикаційні препарати

3. Фізіотерапевтичні процедури (після розрізування абсцесу чи флегмони і видалення дренажу)

Поліпшення загального стану.

Купірування місцевих та загальних ознак запалення.

7-30

Остеомієліт щелепи хронічний

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, внутрішньо ротовий огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Гістологічні дослідження

4. Мікробіологічні дослідження

5. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого чи загального знеболювання) – секвестректомія

2. Стимулювальна терапія до появи секвестрів

3. Неспецифічна імунотерапія – вітаміни, аутогемотерапія, тканинна терапія

4. Антистафілококова імунотерапія: активна (стафілококовий анатоксин, антифагін, бактеріофаг); пасивна (антистафілококовий гамма-глобулін)

5. Диспансерне спостерігання: двічі протягом року.

Поліпшення загального стану.

Купірування місцевих та загальних ознак запалення.

14-30 днів – 6 міс.

1

2

3

4

5

6

7

2.

Абсцеси обличчя

К12.2

1. Ретельне збирання анамнезу

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма)

1. Хірургічне лікування – розрізування абсцесу

2. Антибіотики

3. Протизапальні та десенсибілізувальні препарати

4. Дезінтоксикаційна терапія

5. Місцевий догляд за раною після розрізування абсцесу

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання.

14

3.

Флегмона щелепно-лицевої ділянки

L03.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Rо- дослідження

3. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі – 2-3 рази протягом лікування)

4. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма, аналіз крові на стерильність – за показаннями)

5. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого чи загального знеболювання) – розрізування флегмони

2. Місцевий догляд за раною після розрізування флегмони

3. Антибіотики, активні щодо висіяної мікрофлори, сульфаніламіди

4. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія

5. Дезінтоксикаційна терапія

6. Корекція імуногенезу та неспецифічної реактивності організму (вітаміни групи В, аскорбінова кислота внутрішньом'язово антистафілококовий гамма-глобулін внутрішньом'язово – за показаннями

7. Симптоматичне лікування

8. Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування флегмони і припинення гноєтечі з рани: УФО, УВЧ, ультразвук, гелій-неоновий лазер, гіпербаротерапія

Загоєння рани після розрізування флегмони

14-30

1

2

3

4

5

6

7

4.

Лімфаденіт гострий гнійний

L03.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збиранняанамнезу, зовнішній огляд)

2. Консультації фтизіатра, онколога, отоларинголога

1. Хірургічне лікування – розрізування гнійного вогнища

2. Усунення причини гострого лімфаденіту – лікування одонтогенних вогнищ і ЛОР органів

3. Препарати для місцевого або загального знеболювання

4. Антибіотики, сульфаніламіди 5. Десенсибілізувальні та протизапальні препарати

6. Симптоматичні засоби

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання

7-10

Аденофлегмона

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма, аналіз крові на стерильність – за показаннями)

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого чи загального знеболювання) – розрізування аденофлегмони

2. Антибіотики

3. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія

4. Дезінтоксикаційна терапія

5. Коригування імуногенезу і неспецифічної реактивності організму (вітаміни групи В, аскорбінова кислота – внутрішньом'язово, антистафілококовий гамма-глобулін внутрішньом'язово – за показаннями)

6. Симптоматичне лікування

7. Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування гнійних вогнищ і припинення гноєтечі з рани: УФО, УВЧ, ультразвук, гелій-неоновий лазер, гіпербаротерапія

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання.

14

1

2

3

4

5

6

7

8. Місцевий догляд за раною після розрізування аденофлегмони

5.

Синусит верхньощелепний гострий

J01.0

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та внутрішньоротовий, риноскопія, пункція пазухи)

2. Мікробіологічні дослідження (визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків, цитологічне дослідження виділень)

3. Rо-графія приносових пазух

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого чи загального знеболювання ) – видалення зуба, що спричинив запалення, пункція верхньощелепної пазухи через нижній носовий хід з промиванням

2. Судинозвужувальні засоби (краплі в ніс)

3. Знеболювальні препарати

4. Протизапальні та десенсибілізувальні препарати

5. Антибактеріальні препарати

6. Загальнозміцнювальні та стимулювальні засоби

7. Симптоматичне лікування

8. Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ – суберитемні дози, гелій-неоновий лазер).

Диспансерне спостерігання: протягом 2 років після лікування, двічі на рік.

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла, показників лабораторних та рентгено-логічних досліджень, купірування запальних процесів.

12-20

6.

Синусит верхньощелепний хронічний

J32.0

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та внутрішньоротовий, риноскопія, пункція пазухи) 2. Мікробіологічні дослідження (визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків, цитологічне дослідження виділень)

3. Гістологічні дослідження

1. Хірургічне лікування – гайморотомія з пластикою співустя – за показаннями

2. У післяопераційний період – медикаментозне лікування

3. Судинозвужувальні засоби (краплі в ніс)

4. Антибактеріальні препарати

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла, лабораторних та рентгено-логічних

14-30

1

2

3

4

5

6

7

4. Rо-графія пазухи та верхньої щелепи в ділянці альвеолярного (коміркового) відростка

5. Томографія

5. Протизапальні та десенсибілізувальні препарати 6. Вітамінотерапія (вітаміни групи В, аскорбінова кислота)

7. Фізіотерапевтичні процедури: УВЧ – суберитемні дози, гелій-неоновий лазер

Диспансерне спостерігання: протягом 5 років після лікування, двічі на рік.

досліджень, купірування запальних процесів

7.

Актиномікоз шийно-лицевий:

неускладнений супутньою інфекцією;

ускладнений супутньою гнійною інфекцією

А 42.2

1. Клінічні дослідження: (ретельний анамнез, огляд) зовнішній

2. Лабораторні (загальний аналіз крові, сечі)

3. Цитологічне дослідження

4. Гістологічні дослідження

5. Мікробіологічні дослідження

6. Rо-дослідження

7. Шкірно-алергічні проби з актинолізатом

8. Консультації онколога, фтизіатра, дерматолога, венеролога (при необхідності)

1. Хірургічне лікування – розрізування актиномікозних вогнищ, видалення зубів, які спричинили запалення

2. Медикаментозне лікування – вплив на специфічний імунітет, підвищення загальної реактивності організму (неспецифічний імунітет), протизапальна, десенсибілізуюча, антибактеріальна, симптоматична терапія

3. Фізіотерапевтичні процедури

4. Догляд за раною після розрізування вогнища

Поліпшення загального стану, загоєння вогнища ураження

2-3 міс., перерва 1 міс., а потім профілактичний курс протягом

5-8 тиж.

8.

Сіаладеніт гострий необтураційний

К11.2

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та вічка вивідної протоки, бімануальна пальпація, масаж залози, бужування та зондування протоку)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічне дослідження виділень із протоки

1. Протизапальна та антибактеріальна терапія (місцеве – через вивідні протоки, усередину або внутрішньом'язово)

2. Протеолітичні ферменти та їхні інгібітори

3. Посилення слиновиділення

4. Хірургічне лікування –

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла, купування запальних процесів.

7-14

1

2

3

4

5

6

7

розрізування капсули – за показаннями

5. Фізіотерапевтичні процедури –після розрізування гнійного вогнища

6. Полоскання ротової порожнини

Відновлення функції слинної залози.

Сіаладеніт хронічний (паренхіматозний та інетрстиціальний)

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та вічка вивідної протоки, бімануальна пальпація, масаж залози, бужування та зондування протоку)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічне дослідження виділень із протоки

4. Сіалографія

Лікування залежить від стадії захворювання. У стадії загострення – лікування таке саме, як і при гострому сіалоденіті.

У стадії ремісії:

1. Медикаментозне лікування – новокаїнові блокади, галантамін 0,5% розчин – підшкірне, ксантинолнуклеонат, токоферол

2. Масаж залози

3. Фізіотерапевтичні процедури: ультразвук, внутрішньозалозовий ультрафорез, 1,5% розчину ксантинолнікотинату, флюктуризація, фонофорез компламіну, нуклеаз (РНК-ази та ДНК-ази), натрію нуклеонату.

Диспансерне спостерігання: протягом багатьох років після лікування, двічі на рік.

Поліпшення загального стану, купування запальних процесів. Відновлення функції слинної залози.

1 міс.

9.

Сіалолітіаз із загостренням хронічного запалення залози

К11.5

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

1. Видалення каменів із протоки, стимуляція функції залози, протизапальна та десенсибілізувальна терапія

Загоєння рани після видалення каменю з

7-10

1

2

3

4

5

6

7

3. Rо-дослідження

4. Мікробіологічні дослідження

5. Сіалографія – після зменшення проявів запалення

2. Місцеве знеболювання (2% розчин новокаїну, 0,5-1% розчин лідокаїну) або загальне знеболювання - за наявності показань

3. Дієта, що посилює слиновиділення, 0,1% розчин пілокарпіну

4. Антибіотики, активні щодо виділеної мікрофлори

5. Місцеве у вивідні протоки - препарати йоду (3% розчин калію йодиду) 1 раз на добу.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс і через 1 рік після лікування

протоки залози, відсутність клінічних проявів, відновлення функції слинної залози.

Сіалолітіаз із локалізацією каменя в залозі без клінічних проявів запалення залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналзи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Видалення каменів із залози

2. Засоби місцевого знеболювання (2% розчин новокаїну, 0,5-1% розчини лідокаїну чи тримекаїну та ін.) або загальне знеболювання – за наявності показань

Загоєння рани після видалення каменю із залози, відсутність клінічних проявів, відновлення функції слинної залози.

7-14

Сіалолітіаз із локалізацією каменя в залозі із хронічним запаленням залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Сіалографія

1. Видалення каменю із залози або разом із підщелепною залозою

2. Засоби місцевого знеболювання (2% розчин новокаїну, 0,5-1% розчини лідокаїну чи тримекаїну та ін.)

Загоєння рани після екстирпації слинної залози.

14-30

1

2

3

4

5

6

7

або загальне знеболювання за наявності показань

3. Післяопераційна медикаментозна терапія: протизапальна, симптоматична, посилення слиновиділення – за наявності показань (10% розчин кальцію хлориду, 3% розчин калію йодиду). Пеніцилін – 1млн.Од. внутрішньом'язово, бактрим, димедрол 1 %розчин внутрішньом'зово або в таблетках всередину, пілокарпін 0,1% розчин внутрішньом'язово.

Сіалолітіаз із локалізацією каменя в залозі із загостренням хронічного запалення залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація) 2

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження 4.Сіалографія – після зменшення проявів запалення

1. Видалення каменю із залози після стихання запального процесу або разом із залозою

2. Засоби місцевого знеболювання (2% розчин новокаїну, 0,5-1% розчини лідокаїну чи тримекаїну та ін.) або загальне знеболювання - за наявності показань

3. Післяопераційна медикаментозна терапія: протизапальна, антибактеріальна, десенсибілізувальна, симптоматична, посилення слиновиділення – за наявності показань (10% розчин кальцію хлорду, 3%

розчин калію йодиду). Пеніцилін –1 млн.Од. внутрішньом'зово та ін., бактрим, димедрол 1%

Загоєння рани після екстирпації слинної залози

14-30

1

2

3

4

5

6

7

розчин внутрішньом'язово або в таблетках всередину, пілокарпін 0,1% розчин внутрішньом'язово.

10.

Мукоцелє слинної залози.

Ретенційна кіста підщелепної та привушної слинних залоз

К11.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Патоморфологічні дослідження пунктату

1. Видалення кісти з частковою резекцією привушної залози

2. Засоби місцевого знеболювання (1% розчин новокаїну, 0,5% розчин лідокаїну) або загального знеболювання – за наявності показань

Загоєння рани після видалення ретенційної кісти

7-14

11.

Епуліс ангіоматозний

К08

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження біоптату (після операції)

1. Якщо відсутні зміни у кістковій тканині –

вирізування в межах здорових тканин, кріодеструкція, введення склерозивних речовин

2. Якщо є зміни в кістковій тканині- видалення пухлини з частковою резекцією (вирізуванням) коміркового (альвеолярного) відростка з зубами

3. Засоби місцевого знеболювання (0,5% та 2% розчини новокаїну, лідокаїну) або загальне знеболювання - за наявності показань.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6, та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції зубів.

10-14

Епуліс гігантоклітинний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

1. Якщо відсутні зміни у кістковій тканині – вирізування в межах здорових тканин, кріодеструкція, введення

Загоєння рани первинним натягом,

10-14

1

2

3

4

5

6

7

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження біоптату (після операції)

склерозивних речовин

2. Якщо є зміни в кістковій тканині – видалення пухлини з частковою резекцією (вирізуванням) коміркового (альвеолярного) відростка з зубами

3. Засоби місцевого знеболювання (0,5% та 2% розчини новокаїну, лідокаїну) або загальне знеболювання – за наявності показань.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6, та 12 міс, після лікування.

відновлення функції челюсті

12.

Одонтома проста повна

D16.4

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення одонтоми

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6, та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції зубів.

10-14

Одонтома проста неповна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення одонтоми

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6, та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції зубів.

10-14

1

2

3

4

5

6

7

Одонтома складна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення одонтоми

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6, та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції зубів.

10-14

13.

Невралгія трійчастого нерва справжня (ідіопатична)

G50

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Визначення "куркової зони", вимикання (контрольне) чутливості відповідної гілки трійчастого нерва

1. Консервативні методи:

місцевознеболювальні блокади подібно до центральних або периферичних анестезій; алкоголізація – у разі неефективності блокад;

вітамінотерапія (тіамін, ціанокобаламін);

седативні засоби;

неспецифічна імунотерапія;

фізіотерапевтичні процедури (дарсонвалізація, діодинамічний струм, флюктуризація, електрофорез місцевознеболювальних засобів;

гідротермічна деструкція бідистильованою водою (90-100°С)

2. Хірургічні методи: руйнування чутливого корінця трійчастого нерва, переріз периферичних гілок трійчастого нерва, декомпресивні операції з метою звільнення периферичних гілок із кісткових каналів у місці виходу їх на поверхню обличчя.

Купірування больового синдрому

1-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після

лікування, 1-2 рази на рік

Невралгія трійчастого нерва симптоматична

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. ЕОД

1. Лікування зубів

2. Видалення дентиклів, ретинованих зубів

3. Лікування гострого гаймориту

Купірування больового синдрому

1 -14

14.

Неврит трійчастого нерва травматичний

G50

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. ЕОД

1. Невроліз – звільнення ушкодженого нерва від кісткових уламків та сторонніх тіл, які стискують його

2. У разі розриву нерва – епіневральний шов. Анестезія.

Зменшення та купірування больового синдрому

2-3 тиж.

Неврит трійчастого нерва інфекційний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. ЕОД

1. Лікування основного захворювання.

2. Протизапальна терапія

Зменшення купірування больового синдрому

2-3 тиж.

Неврит трійчастого нерва токсичний та алергічний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. ЕОД

1. Усунення факторів, що спричинюють захворювання 2. Дезінтоксикаційні засоби (гемодез, реополіглюкін)

3. Гіпосенсибілізувальні засоби

Зменшення та купірування больового синдрому

2-3 тиж.

15.

Неврит лицевого нерва (параліч мімічних м'язів):

первинний

(параліч Белла)

інфекційного походження,

травматичний (з порушенням цілісності нерва)

Q51.0

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Протизапальна, антибактеріальна терапія

2. Антихолестеразні препарати

3. Вітамінотерапія

4. Біогенні стимулятори

5. Фізіотерапевтичні процедури :на початку захворювання місцеве - сухе тепло (парафін), через тиждень - іонофорез новокаїну, кальцію хлориду, ЛФК

Зменшення та купірування больового синдрому, відсутність клінічних прояв.

2-4 тиж

1

2

3

4

5

6

7

6. У разі стійкого необоротного паралічу мімічних м'язів показане хірургічне лікування:

статичне і кінетичне підвищування осунутих тканин і відновлення функції м'язів;

створення колатеральної іннервації ураженого м'яза (кінець ураженого нерва зшивають з іншим нервом – додатковим, діафрагмальним, під'язиковим);

нервово-м'язова пластика (вшивання у паралізований м'яз іншого нерва);

м'язова пластика (зшивання паралізованого м'яза зі здоровим, який розміщений поряд, – жувальним, скроневим)

16.

Синдром больової дисфункції скронево-нижньощелеп­ного суглоба

Артрити (гострі та хронічні)

К07.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження(загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження (томограма обох суглобів з відкритим і закритим ротом)

4. Консультації та спеціальні обстеження ревматолога, венеролога

1. Створення спокою суглобу за допомогою виготовлених ортодонтичних приладів, які обмежують рухомість нижньої щелепи

2. Антибіотики, сульфаніламіди

3. Протизапальні засоби

4. Фізіотерапевтичні процедури (сухе тепло, іонофорез медичної жовчі, анестетиків, грязелікування і т.ін.) 5. Раціональне протезування (протези, що нормалізують прикус)

Купірування больового синдрому, відновлення функції суглоба

1 міс. і більше

1

2

3

4

5

6

7

6. Диспансерне спостерігання: протягом 2-3 років після лікування, кожні 2-3 міс.

17.

Вивихи нижньої щелепи

S03.0

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Rо-дослідження

1. Хірургічне вправлення

2. Іммобілізація на 2-3 тиж.

3. Підборідна праща

Диспансерне спостерігання: огляд через 6 міс. після лікування

Усунення вивиху, нормалізація функції щелепи

2-3 тиж.

18.

Переломи коміркового (альвеолярного) відростка вогнепальні повні

S02.8

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, огляд)

2. Rо-дослідження (оглядова і локальна рентгенографія щелепи)

1. Іммобілізація відламків за допомогою назубної гладенької шини-скоби (за наявності зубів)

2. Якщо кількість зубів недостатня (менше ніж 2 стійких зуба з країв перелому), фіксацію уламків здійснюють шинами, виготовленими в лабораторії (Вебера, Ванкевич, Юненга-Порта) або закріплюють відламки оперативним шляхом

Диспансерне спостерігання: огляд через 6 міс. після лікування

Відновлення функції та форми щелепи

21-28

Переломи коміркового (альвеолярного) відростка невогнепальні повні

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, огляд)

2. Rо-дослідження (оглядова і локальна Rо-графія щелепи)

1. Вправлення відламків, за наявності показань-хірургічне оброблення ран м'яких тканин

2. Фіксація відламків назубною гладенькою дротяною шиною-скобою, шинами, виготовленими в лабораторії або закріплення відламків оперативним шляхом3. Симптоматична терапія

Відновлення функції та форми щелепи

21-28

1

2

3

4

5

6

7

Диспансерне спостерігання: огляд через 6 міс. після лікування

19.

Переломи нижньої щелепи вогнепальні

S02.6

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

1. Хірургічне оброблення рани

2. Іммобілізація нижньої щелепи

3. Методи оперативного закріплення відламків

щелепи: кістковий шов, спиці, стрижні, накісткові пластини, позаротові апарати, склеювання та зварювання

4. Фіксація відламків шинами

Диспансерне спостерігання: огляд через 1 міс. після лікування. Реоперація - зняття фіксуючого пристосування - через 1,5-2 міс.

Контроль протягом 1 року (до повної консолідації відламків)

Відновлення функції та форми щелепи

2-3 тиж. – 1,5 міс.

20.

Переломи нижньої щелепи невогнепальні (відкриті та закриті)

S02.6

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп, черепа

1. Іммобілізація нижньої щелепи за допомогою: гладенької шини-скоби; шини з розпірковим вигином; шини з похилою площиною; двощелепної шини із зачіпними петлями; стандартної стрічкової шини Васильєва

2. Хірургічні методи фіксації уламків: кістковий шов; спиці, стрижні; накісткові пластини; позаротові апарати; склеювання, зварювання

3. Фіксація шинами, що виготовлені в лабораторії: шиною Порта з пращоподібною

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми щелепи.

3 тиж. – 2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

пов'язкою; шиною Вебера з похилою площиною або без неї; шиною Ванкевича; литими та каповими назубними шинами

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року (до повної консолідації відламків) іммобілізація верхньої щелепи (з використанням міпцоного .знобопюпяння)

21.

Переломи верхньої щелепи невогнепальні

S024

1. Rо-дослідження. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Rо-дослідження. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження Rо-графія зубів, щелеп та черепа

Іммобілізація верхньої щелепи (з використанням місцевого знеболювання):

ортопедичним способом – двощелепними шинами із зачіпними петлями та підборідною пращею або апаратом Збаржа;

хірургічним способом – остеосинтез шляхом накладення кісткового шва або остеосинтез за допомогою спиць, накісткових пластин;

вкомбінованим способом – способом Адамса або Фідершпиля.

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року (до повної консолідації відламків).

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми щелепи.

У разі лікування ортопеди-ним способом – 3-4 тиж., хірургічним – 1,5-2 міс., комбінева-ним –

1-1,5 міс.

22.

Переломи верхньої щелепи вогнепальні

S02.4

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

1. Хірургічне оброблення рани

2. Іммобілізація верхньої щелепи (з використанням засобів місцевого знеболювання):

ортопедичним способом – двощелепними шинами із

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та

У раз^і лікування ортопеди-ним способом – 3-4 тиж.,

1

2

3

4

5

6

7

зачіпними петлями та підборідною пращею або апаратом Збаржа;

хірургічним способом – остеосинтез шляхом накладання кісткового шва або остеосинтез за допомогою спиць, накісткових пластин;

комбінованим способом – способом Адамса або Фідершпиля.

Диспансерне спостерігання' контроль протягом 1 року (до повної консолідації відламків).

форми щелепи.

хірургічним 1,5-2 міс., комбінова-ним –

1-1,5 міс.

23.

Однобічні переломи верхньої щелепи, які супроводжуються рухомістю відламків, з переломом нижньої щелепи – без рухомості відламків. Середній ступінь

S02.7

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів. Щелеп та черепа.

1. У разі однобічного перелому верхньої щелепи –

двощелепними шинами з зачіпними петлями та підборідною пращею

2. У разі двобічного перелому – іммобілізація хірургічним та ортопедичним способами (за Адамсом або Фідершпилем)/ Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс., профілактичні огляди протягом 1 року (до остаточної консолідації відламків).

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми щелепи.

При однобічному переломі – 3-4 тиж, при двобічному – 4-6 тиж.

Двобічні переломи обох щелеп з рухомістю відламків. Важкий ступінь.

S02.7

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на вміст цукру)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

Хірургічні методи фіксації:

остеосинтез шляхом накладення кісткових швів;

використання накісткових пластин, апаратів; склеювання, зварювання.

За наявності показань –

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми щелепи.

1,5-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

одномоментна пластика дефекту автокісткою або формалізованою трупною кісткою, найчастіше – ребром.

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 та 6 міс.

24.

Переломи носової кістки

S02.2

1. Клінічні дослідженим опитування, огляд, пальпація)

2. Rо-графія носової кістки

3. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

1. Зупинення кровотечі – передня або задня тампонада (за Белоком)

2. Вправлення та фіксація носової кістки – ендоназальна, екстраназальна, хірургічне оброблення рани.

Диспансерне спостерігання: рентгенологічний контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 та 6 міс.

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми носа.

2 тиж.

25.

Переломи виличної кістки та виличної дуги

S02.4

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія виличної кістки

1. Безкровний метод вправлення виличної кістки з боку присінка ротової порожнини

2. Внутрішньоротовий спосіб за методами Кіна, Дубового – через розріз по перехідній складці

3. Вправлення виличної дуги та виличної кістки за допомогою гачка, щипців Люшана

4. Накладення кісткового шва

5. Накладення дротової петлі через товщу виличного м'яза за способом Мотеса-Берінга

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми носа.

2-3 тиж.

1

2

3

4

5

6

7

6. Вправлення виличної кістки з ревізією верхньощелепної (гайморової) пазухи

7. Підвішування та витягання виличної кістки за допомогою апарата Вакуленко, Голуба, Карука та ін. з фіксацією до головної шапочки.

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 і 6 міс.

№ п/п

Нозологічна форма

Шифр

МКХ-10

Перелік діагностичних обстежень

Обсяг лікувальних заходів

Критерії якості (бажані результати лікування)

Середня тривалість лікування (дні)

1

2

3

4

5

6

7

1.

Остеомієліт щелепи одонтогенний гострий

К10.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, внутрішньоротовий огляд)

2. Лабораторні дослідження

3. Rо-дослідження

4. Мікробіологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання): видалення зуба, що спричинив запалення; розрізування абсцесу чи флегмони

2. Антибіотики, активні що до висіяної мікрофлори, сульфаніламіди

3. Десенсибілізувальні препарати

4. Дезінтоксикаційні препарати (гемодез та ін.)

5. Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування абсцесу чи флегмони і видалення дренажу

Поліпшення загального стану. Купірування місцевих та загальних ознак запалення/

7-30

Остеомієліт щелепи одонтогенний хронічний

1. Rо-дослідження. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, внутрішньоротовий огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Гістологічні дослідження

4. Мікробіологічні дослідження

5. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – секвестректомія

2. Стимулювальна терапія до появи секвестрів: неспецифічна імунотерапія – вітаміни, аутогемотерапія; тканинна терапія (алое, сироватка Ф); пентоксил, метилурацил, натрію нуклеонат

Поліпшення загального стану. Купірування місцевих та загальних ознак запалення.

14-30 днів – 6 міс

1

2

3

4

5

6

7

3. Антистафілококова імунотерапія: активна (стафілококовий анатоксин, антифагін, бактеріофаг); пасивна (антистафілококовий гамма-глобулін).

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, двічі на рік.

2.

Абсцес обличчя

К12.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма)

1. Хірургічне лікування – розрізування абсцесу 2. Антибактеріальна терапія

3. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія 4. Дезінтоксикаційна терапія

5. Місцевий догляд за раною після розрізування абсцесу

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання.

14

3.

Флегмона щелепно-лицевої ділянки

L03.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі – 2-3 рази протягом лікування)

3. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма, аналіз крові на стерильність – за показаннями)

4. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого

або загального знеболювання) - розрізування

флегмони

2. Місцевий догляд за раною після розрізування флегмони

3. Антибактеріальна терапія

4. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія 5. Дезінтоксикаційна терапія

6. Корекція імуногенезу та неспецифічної реактивності організму (вітаміни групи В, аскорбінова кислота, антистафілококовий гамма-глобулін – за показаннями)

7. Симптоматичне лікування

Загоєння рани після розрізування флегмони.

14-30

1

2

3

4

5

6

7

8.Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування вогнищ і припинення гноєтечі з рани: УФО, УВЧ, ультразвук, гелій-неоновий лазер, гіпербаротерапія

4.

Лімфаденіт гострий гнійний

L04.0

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Консультації фтизіатра, онколога, отоларинголога

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) розрізування абсцесу чи аденофлегмони

2. Усунення причини - лікування одонтогенних вогнищ і ЛОР-органів

3. Антибіотики, сульфаніламіди

4. Десенсибілізувальні препарати

5. Протизапальні препарати

6. Симптоматичні засоби

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання.

7-10

Аденофлегмона

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. 2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. 3. Мікробіологічні дослідження (антибіотикограма, аналіз крові на стерильність – за наявності показань)

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) розрізування аденофлегмони

2. Антибактеріальна терапія

3. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія

4. Дезінтоксикаційна терапія

5. Корегування імуногенезу і неспецифічної реактивності організму (вітаміни групи В, аскорбінова кислота, антистафілококовий гамма-глобулін – за показаннями)

6. Симптоматичне лікування

Купірування місцевих та загальних ознак запалення, одужання.

14

1

2

3

4

5

6

7

7. Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування аденофлегмони і припинення гноєтечі з рани: УФО, УВЧ, ультразвук, гелій-неоновий лазер, гіпербаротерапія

8. Місцевий догляд за раною після розрізування аденофлегмони

5.

Лімфаденіт хронічний гіперпластичний

І88.1

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Гістологічні дослідження, пункційна біопсія

4. Rо-дослідження

5. Консультації гематолога, фтизіатра, онколога

Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення лімфатичного вузла (за наявності показань).

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, двічі на рік.

Загоєння рани після видалення лімфатичного вузла.

7-10

6.

Синусит верхньощелеп­ний гострий

J01.0

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та внутрішньоротовий , риноскопія, пункція пазухи)

2. Мікробіологічні дослідження (визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків, цитологічні дослідження виділень)

3. Rо-графія приносових пазух

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) -видалення зуба, що спричинив запалення

2. Пункція верхньощелепної пазухи через нижній носовий хід з промиванням.

3. Судинозвужувальні засоби (краплі в ніс)

4. Протизапальна терапія

5. Антибактеріальна терапія

6. Десенсибілізувальні препарати

7. 3агальнозміцнювальні та стимулювальні засоби (вітаміни групи В, аскорбінова кислота)

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла реакції, показники лабораторних та рентгенолог-гічних досліджень, купірування запальних процесів.

До 20

1

2

3

4

5

6

7

8

8. Симптоматична терапія

9. Фізіотерапевтичні процедури: УВЧ – суберитемні дози, гелій-неоновий лазер.

Диспансерне спостерігання: протягом 2 років після лікування, двічі на рік.

7.

Синусит верхньощелепний хронічний

J32.0

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та внутрішньоротовий, риноскопія, пункція пазухи)

2. Мікробіологічні дослідження (визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків, цитологічні дослідження виділень)

3. Гістологічне дослідження

4. Rо-графія пазухи щелепи в ділянці альвеолярного відростка

5. Томографія

1. Хірургічне лікування (з використанням

місцевого або загального знеболювання) -

гайморотомія з пластикою співустя (в разі

необхідності), у післяопераційний період -

медикаментозне лікування

2. Судинозвужувальні засоби (краплі в ніс)

3. Протизапальна терапія

4. Десенсибілізувальні препарати

5. Вітамінотерапія

6. Симптоматична терапія

7. Фізіотерапевтичні процедури: УВЧ – суберитемні дози, гелій-неоновий лазер.

Диспансерне спостерігання: протягом 5 років після лікування, двічі на рік.

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла показників, лабораторних та рентгенологічних досліджень, купірування запальних процесів.

14-30

8.

Актиномікоз шийно-лицевий: неускладнений супутньою інфекцією;

ускладнений

А42.2

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Цитологічні дослідження

4. Гістологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – розрізування актиномікозних інфільтратів, видалення зубів, які спричинили запалення

Поліпшення загального стану, загоєння рани.

2-3 міс., перерва 1 міс.,

а потім профілак-тичний курс

1

2

3

4

5

6

7

супутньою гнійною інфекцією.

5. Мікробіологічні дослідження

6. Ро-дослідження

7. Шкірно-алергічні проби з актинолізатом

8. Консультації онколога, фтизіатра, дерматолога, венеролога – в разі необхідності

2. Антибактеріальна терапія

3. Протизапальна терапія

4. Десенсибілізувальні препарати

5. Вплив на специфічний імунітет, підвищення загальної реактивності організму (неспецифічний імунітет): актинолізатотерапія, автогемотерапія, полівітаміни, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, кокарбоксилаза, біогенні стимулятори

6. Симптоматична терапія

7. Фізіотерапевтичні процедури: і онофорез 10% розчину калію йодиду, рентгенотерапія, гелій-неоновий лазер, УВЧ

протягом

5-8 тиж.

9.

Сіаладеніт гострий необтураційний

К11.2

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та вічка вивідної протоки, бімануальна пальпація, масаж залози, бужування та зондування проток)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічні дослідження виділень із протоки

1. Протизапальна та антибактеріальна терапія (місцеве – через вивідні протоки, всередину або внутрішньом'язово)

2. Протеолітичні ферменти та їх інгібітори

3. Препарати, що посилюють слиновиділення 4. Хірургічне лікування - розрізування капсули – в разі необхідності

5. Фізіотерапевтичні процедури – після розрізування гнійного утворення: електрофорез трипсину, хімотрипсину, дезоксирибонуклеази, контри калу та ін., магнітотерапія, УВЧ, флюктуризація

Поліпшення загального стану, нормалізація температури тіла, купірування запальних процесів. Відновлення функції слинної залози.

7-14

1

2

3

4

5

6

7

6. Полоскання ротової порожнини (ферментовмісні еліксири).

Диспансерне спостерігання: протягом багатьох років після лікування, двічі на рік (навесні та восени).

Сіаладеніт хронічний (паренхіматозний та інтерстиціальний)

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд зовнішній та вічка вивідної протоки, бімануальна пальпація, масаж залози, бужування та зондування проток)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Мікробіологічні дослідження виділень із протоки

4. Сіалографія

Лікування залежить від стадії захворювання. У стадії загострення лікування таке саме, як і при гострому сіаладеніті.

У стадії ремісії:

1.Медикаментозне лікування (новокаїнові блокади, галантамін, ксентинолнуклеонат, токоферол)

2.Фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, внутрішньозалозовий ультрафорез 1,5% розчину ксантинолнікотинату, флюктуризація, фонофорез компламіну, нуклеаз (РНКта ДНК), натрію нуклеонату).

Диспансерне спостерігання: протягом багатьох років після лікування, двічі на рік.

Поліпшення загального стану, купірування запальних процесів, відновлення функції слинної залози.

1 міс.

10.

Сіалолітіаз із хронічним запаленням залози

К11.5

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Мікробіологічні дослідження

1. Видалення каменів із протоки слинної залози з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

2. Стимуляція функції залози

Загоєння рани після видалення каменя з протоки слинної залози,

7-10

1

2

3

4

5

6

7

5. Сіалографія – після зменшення проявів запалення

(дієта, що посилює слиновиділення, пілокарпін)

3. Протизапальна і десенсибілізувальна терапія 4.Антибіотики, активні щодо виділеної мікрофлори

5. Місцеве у вивідні протоки - препарати йоду (3% розчин калію йодиду).

Диспансерне спостерігання: через 6 міс і 1 рік після лікування.

відсутність клінічних проявів, відновлення функції слин-ної залози.

Сіалолітіаз із загостренням хронічного запалення залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Rо-дослідження

3. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

4. Мікробіологічні дослідження

5. Сіалографія – після зменшення проявів запалення

1. Видалення каменів із протоки з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

2. Стимуляція функції залози (дієта, що посилює слиновиділення, пілокарпін)

3. Протизапальна та десенсибілізувальна терапія

4.Антибіотики, активні щодо виділеної мікрофлори

5. Місцеве у вивідні протоки - препарати йоду (3% розчин калію йодиду).

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс і 1 рік після лікування.

Загоєння рани після вида-лення каменя з протоки слинної зало-зи, відсутність клінічних проявів, відновлення функції слин-ної залози.

7-10

Сіалолітіаз із локалізацією каменя залозі без клінічних проявів запалення залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

Видалення каменів із залози з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

Загоєння рани після видалення каменя з слинної залози,

7-14

1

2

3

4

5

6

7

відсутність клінічних проявів, відновлення функції слинної залози.

Сіалолітіаз із локалізацією каменя в залозі з хронічним запаленням залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Сіалографія

1. Видалення каменю із залози або разом з підщелепною залозою з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

2. Післяопераційна медикаментозна терапія: протизапальна, симптоматична

3. Посилення слиновиділення – за наявності показань

Загоєння рани після екстирпації слинної залози.

14-30

Сіалолітіаз із локалізацією каменя в залозі із загостренням хронічного запалення залози

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Сіалографія – після зменшення проявів запалення дослідження

1. Видалення каменю із залози після стихання запального процесу або разом із залозою – з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

2. Післяопераційна медикаментозна терапія: протизапальна, антибактеріальна, десенсибілізувальна, симптоматична показань

Загоєння рани після екстирпації слинної залози.

14-30

11.

Мукоцелє слинної залози.

Ретенційна кіста підщелепної та привушної слинних залоз.

К11.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Патоморфологічні дослідження пунктату

Видалення кісти з частковою резекцією привушної залози з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

Загоєння рани після видалення ретенційної кісти

7-14

1

2

3

4

5

6

7

12.

Адамантинома

К09.2

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-досл ідження

4. Патоморфологічні дослідження пунктату

Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання: видалення – за наявності показань або часткова резекція щелепи та кісткова пластика

Диспансерне спостерігання: контроль через 3-5 міс після операції

Загоєння рани після часткової резекції щелепи

1-2 міс.

13.

Центральна остеобласто- кластома коміркова

К06.8

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження пунктату і біоптату

5. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання – екскохлеація пухлини у межах здорових тканин

2. Після операції - симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після операції.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції

14-30

Центральна остеобласто-кластома кістозна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження пунктату і біоптату

5. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання - екскохлеація пухлини у межах здорових тканин

2. Після операції – симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3-5 міс після операції.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

14-30

1

2

3

4

5

6

7

Центральна остеобласто-кластома літична

1. Клінічні дослідження (огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження пунктату і біоптату

5. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) .знеболювання – екскохлеація пухлини у межах здорових тканин

2. Після операції – симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3-5 міс. після операції.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

14-30

14.

Епуліс ангіоматозний

К08

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження біоптату

5. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Якщо відсутні зміни у кістковій тканині -вирізування в межах здорових тканин, кріодеструкція, введення склерозивних речовин

2. Якщо є зміни у кістковій тканині – видалення пухлини з частковою резекцією коміркового (альвеолярного) відростка з зубами з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання

3. Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

Епуліс гігантоклітинний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження біоптату

5. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Якщо відсутні зміни у кістковій тканині – вирізування в межах здорових тканин, кріодеструкція, введення склерозивних речовин

2. Якщо є зміни у кістковій тканині – видалення пухлини з частковою резекцією

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

1

2

3

4

5

6

7

коміркового (альвеолярного) відростка з зубами з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після лікування.

15.

Одонтома проста повна

D16.4

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Патоморфологічні дослідження

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання – видалення одонтоми

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

Одонтома проста неповна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. ПатоморфолопчнІ дослідження

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання - видалення одонтоми.

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

Одонтома складна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання - видалення одонтоми.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14 днів

1

2

3

4

5

6

7

4. Патоморфологічні дослідження

2. Післяопераційне симптоматичне та медикаментозне лікування.

Диспансерне спостерігання: контроль через 3, 6 та 12 міс. після лікування.

16.

Дермоїдна кіста

К09.8

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. абораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Дослідження пунктату

4. Патоморфологічні дослідження (після операції)

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального (за наявності показань) знеболювання - видалення кістки з капсулою

2. Післяопераційна медикаментозна та симптоматична терапія.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом

10-14

17.

Бічна кіста та нориця шиї

Q38.4

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Цитологічні дослідження

4. Гістологічні дослідження

5. Дослідження пунктату

6. Фістулографія

Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання – видалення кісти з оболонкою, повне вирізування нориці та оболонки кісти.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс. та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом

10-14

Серединна кіста та нориця шиї

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Цитологічні дослідження

4. Гістологічні дослідження

5. Дослідження пунктату

6. Фістулографія

Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання – видалення серединної кісти та серединної нориці супроводжується резекцією тіла під'язикової кістки.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс. та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом

10-14

1

2

3

4

5

6

7

Кіста та нориця привушної ділянки

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Цитологічні дослідження

4. Гістологічні дослідження

5. Дослідження пунктату

6. Фістулографія

Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання – видалення передвушних і позащелепних нориць та кіст.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс. та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом

10-14

18.

Фіброзна дисплазія моноосальна (осередкова)

К10.8

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження пунктату і біоптату

1. Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання - (вишкрібання) осередків ураження

2. За показаннями – резекція щелепи з одномоментною кістковою пластикою.

Диспансерне спостерігання: контроль через 1, 6 та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції

10-14

Фіброзна дисплазія поліосальна (дифузна)

К13.4

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження пунктату і біоптату

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – (вишкрібання) осередків ураження

2. За показаннями – резекція щелепи з одномоментною кістковою пластикою.

Диспансерне спостерігання: контроль через 1, 6 та 12 міс. після лікування.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

19.

Еозинофільна гранульома осередкова

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – (вишкрібання) осередків ураження.

Загоєння рани первинним натягом

7-10

1

2

3

4

5

6

7

4. Дослідження біоптату

5. Патоморфологічні дослідження

Диспансерне спостерігання: контроль через 1, 3 та 6 міс. після лікування, а потім – ще протягом 1 року, двічі на рік.

Еозинофільна гранульома дифузна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Дослідження біоптату

5. Патоморфологічні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – вишкрібання патологічного осередку та видалення зубів у зоні ураження

2. Променева терапія

Диспансерне спостерігання: контроль через 1, 3 та 6 міс. після лікування, а потім – ще протягом 1 року, двічі на рік.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

14-21

20.

Гемангіома щелепно-лицевої ділянки (проста або капілярна)

D18

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Гістологічні дослідження

Хірургічне лікування з використанням місцевого або загального знеболювання:

1. Видалення гемангіоми невеликих розмірів із зашиванням рани

2. За наявності протяжної капілярної гемангіоми – хірургічне вирізування з заміщенням дефекту вільним шкірним автотрансплантатом

3. Електрокоагуляція

4. Кріодеструкція

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року, двічі на рік.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції слинної залози

21

Гемангіома щелепно-лицевої ділянки кавернозна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення невеликих

Загоєння рани первинним натягом,

1-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

3. Цитологічні дослідження

4. Ангіографія

5. Дослідження пунктату

гемангіом із зашиванням рани.

2. За наявності протяжних гемангіом – склерозивна терапія за методом прошивання, в разі необхідності – в комбінації з наступним оперативним втручанням

3. Кріодеструкція методом аплікації або відкритого струменя.

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року, двічі на рік.

відновлення функції.

Гемангіома щелепно-лицевої ділянки гроноподібна

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. Патоморфологічні дослідження пунктату

4. Ангіографія

5. Пункція

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання)

2. Склерозивна терапія привідних і відвідних судин

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року, двічі на рік.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

1-2 міс.

21.

Лімфангіома щелепно-лицевої ділянки (капілярна, кавернозна, кістозна)

D18

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. Патоморфологічні дослідження пунктату

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) видалення змінених тканин

2. За наявності протяжних уражень проводять поетапне вирізування.

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року, двічі на рік.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

1-2 міс.

22.

Поліморфна аденома

D11

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – видалення пухлини привушної

Загоєння рани первинним натягом,

2-3 тиж. – 1 міс.

1

2

3

4

5

6

7

3. Патоморфологічні дослідження пунктату та біоптату

4. Rо-дослідження

5. Сіалографія

слинної залози зі збереженням гілок лицьового нерва

2. Пухлини підщелепної та під’язикової залоз видаляють разом із залозою.

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 та 12 міс.

відновлення функції.

23.

Невралгія трійчастого нерва справжня (ідіопатична)

G50

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Визначення «Куркової зони», вимикання (контрольне) чутливості відповідної гілки трійчастого нерва

1. Міісцевознеболювальні блокади подібно до центральної або периферичної анестезії

2. Алкоголізація – в разі неефективності блокад

3. Вітамінотерапія

4. Седативні засоби

5. Неспецифічна імунотерапія

6. Фізіотерапія процедури: дарсонвалізація, діадинамічні струми, флюктуризація, електрофорез місцево-знеболювальних засобів

7. Хірургічне лікування: руйнування чутливого коріння трійчастого нерва, переріз периферичних гілок трійчастого нерва, некомпенсовані операції з метою звільнення периферичних гілок із кісткових каналів у місці виходу їх на поверхню обличчя.

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 1 року, 1-2 рази на рік.

Купірування больового синдрому

1-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

Невралгія трійчастого нерва симптоматична

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. ЕОД

1. Лікування зубів

2. Видалення дентиклів, ратинованих зубів

3. Лікування гострих гайморитів

Купірування больового синдрому

1-14

24.

Невралгія трійчастого нерва травматичний

G50

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. ЕОД

1. Невроліз – звільнення ушкодженого нерва від кісткових уламків та сторонніх тіл, які стискують його

2. У разі розриву нерва – епіневральний шов, анестезія

Зменшення та купірування больового синдрому

2-3 тиж.

Невралгія трійчастого нерва інфекційний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. ЕОД

1. Лікування основного захворювання

2. Протизапальна терапія

Зменшення та купірування больового синдрому

2-3 тиж.

Неврит трійчастого нерва токсичний та алергічний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. ЕОД

1. Усунення факторів, що спричинюють захворювання

2. Дезінтоксикаційні засоби (гемодез, реополіглюкін)

3. Гіпосенсибілізувальні засоби

Зменшення та купірування больового синдрому

2-3 тиж.

25.

Неврит лицевого нерва (параліч мімічних м'язів):

первинний (параліч Белла)

інфекційного походження

травматичний (з порушенням цілісності нерва)

G51

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Протизапальна терапія

2. Антибактеріальна терапія

3. Антихолестеразна терапія

4. Вітамінотерапія

5. Біогенні стимулятори

6. Фізіотерапевтичні процедури: на початку захворювання місцево – сухе тепло (парафін), через тиждень – іонофорез новокаїну, кальцію хлориду, ЛФК

Зменшення та купірування больового синдрому, відсутність клінічних проявів.

2-4 тиж.

1

2

3

4

5

6

7

7. У разі стійкого необоротного паралічу мімічних м'язів показане хірургічне лікування:

статичне і кінетичне підвищування осунутих тканин і відновлення функції м'язів;

створення колатеральної іннервації ураженого м'яза (кінець ураженого нерва зшивають з іншим нервом – додатковим, діафрагмальним, під'язиковим);

нервовом'язова пластика (вшивання у паралізований м'яз іншого нерва);

м'язова пластика (зшивання паралізованого м'яза зі здоровим, який розташований поряд, – жувальним, скроневим)

26.

Синдром больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба

Артрит гострий

К07.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження (томограма обох суглобів з відкритим і закритим ротом)

4. Консультації та спеціальні обстеження ревматолога, венеролога

1. При артритах будь-якої етіології необхідно забезпечити спокій у суглобі, обмеження функції нижньої щелепи за допомогою виготовлених ортодонтичних приладів

2. Антибіотики, сульфаніламіди

3. Протизапальна терапія

4. Фізіотерапевтичні процедури: сухе тепло, іонофорез медичної жовчі, анестетиків, грязелікування та ін.

5. Раціональне протезування (протези, що нормалізують прикус).

Диспансерне спостерігання: контроль протягом 2-3 років після лікування, кожні 2-3 міс.

Купірування больового синдрому , відновлення функції суглоба.

1 міс.

і більше

1

2

3

4

5

6

7

Артрит хронічний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження (томограма обох суглобів з відкритим і закритим ротом).

Консультації та спеціальні обстеження ревматолога, венеролога, фтизіатра.

1. При артритах будь-якої етіології необхідно забезпечити спокій у суглобі, обмеження функції нижньої щелепи за допомогою виготовлених ортодонтичних приладів

2. Антибіотики, сульфаніламіди

3. Протизапальна терапія

4. Фізіотерапевтичні процедури: сухе тепло, іонофорез медичної жовчі, анестетиків, грязелікування та ін.

5. Раціональне протезування (протези, що нормалізують прикус)

6. Диспансерне спостерігання: контроль протягом 2-3 років після лікування, кожні 2-3 міс.

Купірування больового синдрому, відновлення функції суглоба

1 міс.

і більше

27.

Остеоартроз склерозивний

К07.6

. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження(загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження (томограма обох суглобів з відкритим і закритим ротом)

4. Консультації та спеціальні обстеження ревматолога, венеролога, фтизіатра

1. Раціональне протезування

2. Фізіотерапевтичні процедури електрофорез 10% розчину калію йодиду, 10% розчинів лідокаїну або тримекаїну

3. Внутрішньосуглобові ін'єкції гідрокортизону (по 0,25 мг)

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2-3 рази на рік

Купірування больового синдрому, відновлення функції суглоба

1-2 міс.

і більше

Остеоартроз деформівний

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи , крові та сечі)

3. Rо-дослідження (томограма обох суглобів з відкритим і закритим ротом)

1. Раціональне протезування

2. Фізіотерапевтичні процедури електрофорез 10% розчину калію йодиду, 10% розчинів лідокаїну або тримекаїну

3. Внутрішньосуглобові ін'єкції гідрокортизону (по 0,25 мг)

Купірування больового синдрому, відновлення функції суглоба

1-2 міс.

і більше

1

2

3

4

5

6

7

4. Консультації та спеціальні обстеження ревматолога, венеролога, фтизіатра

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2-3 рази на рік

28.

Контрактура рубцева – свіжі рубці (9-12 міс)

К07.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Фізіотерапія та механотерапія

2. Тканева терапія (ін'єкції алое, сироватки Філатова, гіалуронідази)

3. Фізіотерапевтичні процедури (іонофорез лідази, гідрокортизону, а також вакуумтерапія, парафінотерапія, ультразвук, гелій-неоновий лазер)

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2-3 рази на рік

Нормалізація функції суглоба

30 і більше

Контрактура рубцева – рубці давністю понад 1 рік

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – вирізування рубцевих тканин і заміщення їх іншою тканиною (шкіра, фасція, підшкірна клітковина). Усі методи пластики

2. Післяопераційна ЛФК

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2-3 рази на рік

Нормалізація функції суглоба

30 і більше

Контрактура кісткова

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання)

2. Механотерапія

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2-3 рази на рік

Нормалізація функції суглоба

30 і більше

1

2

3

4

5

6

7

29.

Анкілоз

скостеніння скронево-нижньощелепного суглоба фіброзний (волокнистий)

К07.6

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Антропометричні дослідження

1. Консервативне лікування – у ранній стадії

2. Хірургічне лікування (з використанням загального знеболювання) – редресація

3. Після операції – механотерапія

4. Внутрішньосуглобові ін'єкції гідрокортизону по 25 мг

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2 рази на рік

Нормалізація функції суглоба, відсутність рецидивів.

3-4 тиж.

Анкілоз

скостеніння скронево-нижньощелепного суглоба кістковий

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-дослідження

4. Антропометричні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням загального знеболювання) – створення нового несправжнього суглоба на місці попереднього

2. Антропопластика – пересадження трупного ортотопічного трансплантата, замороженого і висушеного

3. Механотерапія

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування, 2 рази на рік

Нормалізація функції суглоба, відсутність рецидивів.

1-2 міс.

30.

Вивих нижньої щелепи задній

S03.0

1. Клінічні дослідження (огляд, бімануальна пальпація)

2. Rо-дослідження

1. Хірургічне вправлення. Іммобілізація на 2-3 тиж.

2. Підборідна праща

Диспансерне спостерігання: контроль через 6 міс. після травми

Усунення вивиху, нормалізація функції

2-3 тиж.

31.

Вовча паща – природжене незарощення піднебіння:

Q35.3

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний

1. Уранопластика – у віці 2,5-3 років

2. Логопедичне навчання

Загоєння рани первинним натягом,

10-14

1

2

3

4

5

6

7

ізольоване часткове (неповне)

та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора, біохімічні дослідження крові, імунологічні дослідження крові, аналіз крові на вміст цукру)

3. Довідка про епідоточення

4. ЕКГ

5. Консультації педіатра, отоларинголога, психоневролога та логопеда

3. У разі необхідності – ортодонтичне лікування

Диспансерне спостерігання: огляди стоматолога, хірурга, ортодонта, логопеда – до досягнення 18 років, двічі на рік

відновлення функції.

ізольоване повне

Q35.2

32.

Заяча губа – природжене незарощення верхньої губи:

Одно – і двобічне ізольоване часткове Одно – і двобічне ізольоване повне

Q36

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Консультація педіатра

Пластика верхньої губи за Лімбергом-Обуховою у віці 1 міс. (з використанням комбінованого знеболювання – загального внутрішньом'язового (кетамін, кеталар, каліпсол та ін.) і додатково – місцевого провідникового)

Диспансерне спостерігання: огляди стоматолога, хірурга, ортодонта, логопеда – до досягнення 18 років, двічі на рік.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

33.

Природжені комбіновані незарощення верхньої губи

Q37

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові –  загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Консультація педіатра

Пластика верхньої губи (з використанням комбінованого знеболювання – загального внутрішньом'язового (кетамін, кеталар, каліпсол та ін.) і додатково – місцевого провідникового):

у 2-3-місячному віці, з одномоментною пластикою коміркового відростка;

у 6-місячному віці одночасно з обох боків або поетапно;

пластика верхньої губи у віці 1 року

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції та форми.

10-14

1

2

3

4

5

6

7

Диспансерне спостерігання: огляди стоматолога, хірурга, ортодонта, логопеда – до досягнення 18 років, двічі на рік.

Природжені комбіновані незарощення піднебіння й губи

Q37

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора, біохімічні дослідження крові, імунологічні дослідження крові, визначення вмісту цукру)

3. правка про епідоточення

4. ЕКГ

5. ЕФГ

6. Консультації педіатра, отоларинголога, психоневролога та логопеда

1. Уранопластика у віці 2,5-3 років

2. Логопедичне навчання

3. Ортопедичне лікування – в разі необхідності

Диспансерне спостерігання: огляди стоматолога, хірурга, ортодонта, логопеда – до досягнення 18 років, двічі на рік

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції.

10-14

34.

Верхня макрогнатія

К07.0

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Rо-дослідження.

4. Антропометричні дослідження

Хірургічне лікування (з використанням загального знеболювання): операція за Г.І.Семенченком – мобілізація переднього відділу верхньої щелепи (коміркового відростка правої та лівої верхньощелепних кісток) і установлення його в анатомічно правильному положенні, фіксація верхньої щелепи позаротовою конструкцією.

Диспансерне спостерігання: через 1, 6 та 12 міс. після операції.

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції та форми.

1-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

Верхня мікрогнатія

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Rо-дослідження.

4. Антропометричні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням загального знеболювання): операція за Г.І.Семенченком – висування вперед верхньої щелепи після горизонтальної остеотомії значної її частини

2. Висування вперед середньої ділянки обличчя за В.М.Безруковим

Диспансерне спостерігання: через 1, 6 та 12 міс. після операції

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції та форми.

1-2 міс.

Нижня макрогнатія

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Rо-дослідження.

4. Антропометричні дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням загального знеболювання) – зміщення нижньої щелепи назад

2. Диспансерне спостерігання: через 1, 6 та 12 міс. після операції

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції та форми.

1-2 міс.

Звуження верхньої щелепи (однобічне, двобічне)

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, аналізи крові – загальний та на згортання, визначення групи крові та резус-фактора)

3. Rо-дослідження

4. Антропометричні

дослідження

1. Хірургічне лікування (з використанням місцевого або загального знеболювання) – стеотомія виличної дуги на боці звуження

2. Двобічна остеотомія виличних дуг

3. Ортодонтичне лікування

Диспансерне спостерігання: через 1, 6 та 12 міс. після операції і далі до досягнення 18 років 1 раз на рік

Загоєння рани первинним натягом, відновлення функції та форми.

10-14

1

2

3

4

5

6

7

35.

Переломи коміркового (альвеолярного) відростка вогнепальні повні

S02.8

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Rо-графія щелепи – оглядова і локальна

1. Іммобілізація відламків за допомогою назубної гладенької шини-скоби (за наявності зубів)

2. У разі недостатньої кількості зубів (менше ніж 2 стійких зуби з країв перелому) фіксацію відламків здійснюють шинами, виготовленими в лабораторії (Вебера, Ванкевич, Юненга-Порта) або закріплюють відламки оперативним шляхом

Диспансерне спостерігання: через 6 міс. після лікування

Відновлення функції та форми

21-28

Переломи коміркового (альвеолярного) відростка невогнепальні повні

1. Клінічні дослідження (ретельне збирання анамнезу, зовнішній огляд)

2. Rо-графія щелепи – оглядова і локальна

1. Вправлення відламків, за наявності показань – хірургічне оброблення ран м'яких тканин

2. Фіксація відламків назубною гладенькою дротяною шиною-скобою, шинами, виготовленими в лабораторії, або операційне закріплення відламків

3. Симптоматична терапія

Диспансерне спостерігання: через 6 міс. після лікування

Відновлення функції та форми

21-28

36.

Переломи нижньої щелепи вогнепальні

S02.6

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

1. Хірургічне оброблення рани

2. Іммобілізація нижньої щелепи

3. Методи оперативного закріплення відламків щелепи: кістковий шов, спиці, стрижні, накісткові пластини, позаротові апарати, склеювання та зварювання

4. Фіксація відламків шинами

Відновлення функції та форми

2-3 тиж.

1,5-2 міс.

1

2

3

4

5

6

7

Диспансерне спостерігання: через 1 міс. після лікування

Реоперація – зняття фіксуючого пристосування через 1,5-2 міс. Огляди – протягом 1 року (до повної консолідації відламків)

37.

Переломи нижньої щелепи невогнепальні відкриті та закриті

S02.6

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо -графія зубів, щелеп та черепа

1. Іммобілізація нижньої щелепи за допомогою: гладенької шини-скоби; шини з розпірковим вигином; шини з похилою площиною; двощелепної шини із зачіпними петлями; стандартної стрічкової шини Васильєва

2. Хірургічні методи фіксації відламків: кістковий шов; спиці, стрижні; накісткові пластини; позаротові апарати; склеювання, зварювання

Фіксація шинами, що виготовлені лабораторно: шиною Порта з пращоподібною пов'язкою; шиною Вебера з похилою площиною або без неї; шиною Ванкевич; литими та каповими назубними шинами

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування (до повної консолідації відламків)

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми

3-4 тиж.

1 2 міс.

38.

Переломи верхньої щелепи невогнепальні

S02.4

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

Іммобілізація верхньої щелепи (з використанням місцевого або загального знеболювання):

ортопедичним способом – двощелепними шинами із зачіпними петлями та

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми.

У разі лікування ортопеди-ним способом – 3-4 тиж.,

1

2

3

4

5

6

7

підборідною пращею або апаратом Збаржа;

хірургічним способом – остеосинтез шляхом накладання кісткового шва або остеосинтез за допомогою спиць, накісткових пластин;

комбінованим способом – способом Адамса або Фідершпиля

Диспансерне спостерігання, протягом 1 року після лікування (до повної консолідації відламків)

хірургічним – 1,5-2 міс., комбінова-ним – 1-1,5 міс.

39.

Переломи верхньої щелепи вогнепальні

S02.4

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

1. Хірургічне оброблення рани

2. Іммобілізація верхньої щелепи (з використанням місцевого або загального знеболювання):

ортопедичним способом – двощелепними шинами із зачіпними петлями та підборідною пращею або апаратом Збаржа;

хірургічним способом – остеосинтез шляхом накладання кісткового шва або остеосинтез за допомогою спиць, накісткових пластин;

комбінованим способом – способом Адамса або Фідершпиля

Диспансерне спостерігання: протягом 1 року після лікування (до повної консолідації відламків)

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми.

У разі лікування ортопеди-ним способом – 3-4 тиж., хірургічним – 1,5-2 міс., комбінова-ним – 1-1,5 міс.

1

2

3

4

5

6

7

40.

Однобічні переломи верхньої щелепи, що супроводжуються рухомістю відламків, з переломом нижньої щелепи без рухомості відламків.

Середній ступінь

S02.7

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія зубів, щелеп та черепа

1. У разі однобічного перелому верхньої щелепи – двощелепні шини із зачіпними петлями та підборідною пращею

2. При двобічних переломах – застосовування хірургічних та ортопедичних способів (за Адамсом та Фідершпилем)

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди протягом 1 року (до повної консолідації відламків)

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми

При однобічному переломі – 3-4 тиж.,

при двобічному -4-6 тиж.

Двобічні переломи обох щелеп з рухомістю відламків.

Важкий ступінь

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо -графія зубів, щелеп та черепа

1. Хірургічні методи фіксації:

остеосинтез шляхом накладення кісткових швів;

використання накісткових пластин, апаратів;

склеювання, зварювання

2. За наявності показань – одномоментна пластика дефекту автокісткою або формалінізованою трупною кісткою, найчастіше – ребром

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 та 6 міс.

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми.

1,5-2 міс.

41.

Переломи носової кістки

S02.2

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія носової кістки

1. Зупинення кровотечі – передня або задня тампонада (за Белоком)

2. Вправлення та фіксація носової кістки – ендоназальна,

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми.

2 тиж.

1

2

3

4

5

6

7

екстраназальна, хірургічне оброблення рани

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 та 6 міс.

42.

Переломи виличної кістки та виличної дуги

S02.4

1. Клінічні дослідження (опитування, огляд, пальпація)

2. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі)

3. Rо-графія носової кістки

1. Вправлення виличної кістки безкровним методом з боку присінка ротової порожнини або внутрішньоротовим способом за Кіном, Дубовим – через розріз по перехідній складці

2. Вправлення виличної дуги та виличної кістки за допомогою гачка, щипців Люшана

3. Накладення кісткового шва

4. Накладення дротової петлі через товщу виличного м'яза за способом Мотеса-Берінга

5. Вправлення виличної кістки з ревізією верхнньощелепної пазухи

6. Підвішування та витягання виличної кістки за допомогою апарата Вакуленко, Голуба, Карука з фіксацією до «головної шапочки»

Диспансерне спостерігання: рентгенівський контроль через 1 міс. після лікування, профілактичні огляди через 3 та 6 міс.

Загоєння первинним натягом, відновлення функції та форми.

2-3 тиж.