стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Вказано багато груп; Стандарт


  • Анестезіологія
    • Додаток до наказу МОЗ №226 від 27-07-1998
    • Тема, опис документа: Стандарт
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча анестезіологія
    • Клінічний стан, патології: Вказано багато груп
расилез цена

 

 

 

 

 

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

 

 

 

 

 

 

Автори-розробники:  професор Белебез'ев Г. І.,

доцент      Дмітрієва М. Б.,

асистент   Чухрай Т. Г.,

асистент   Циба І. М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік скорочень:

 

АТ   – артеріальний тиск.

САТ         – середній артеріальний тиск.

ЦВТ         – центральний венозний тиск.

ЧД   – частота дихання.

ШВЛ– штучна вентиляція легенів.

СД ППТ – самостійне дихання під постійно позитивним тиском

 


АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

II рівень надання медичної допомоги

 

№ п/п

Нозологічні форми

Шифр МКХ-10

ЦРЛ

Перелік діагностичних обстежень

Обсяг лікувальних заходів

Критерії якості (результати лікування)

Середня тривалість лікування

1

2

3

4

5

6

7

1.

Анафілактичний шок

Т78.2

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЧСС,ЧД.

3. ЦВТ.

4. Клінічний аналіз крові.

5. Аналіз сечі.

6. Визначення гемоглобіну і гематокриту

7. Визначення біохімічних параметрів крові (білок, глюкоза, білірубін, сечовина).

8. ЕКГ

9. Рентген-контроль легень.

1. При асистолії - закритий масаж серця і штучне дихання («із рота в рот», «рот – повітропровід», «рот – маска»).

2. Інгаляція кисню,

3. В/в – адреналін 0,005 мг/кг ваги тіла разово, підтримка – 0,0001 мг/кг/хв.. до стабілізації АТ.

4. В/в димедрол 1-2 мг/кг ваги тіла.

5. Еуфілін в/в 3-5 мг/кг ваги тіла через 6^ годин.

6. Госпіталізація в палату або у відділення. інтенсивного лікування.

7. Постійний нагляд за параметрами дихання і кровообігу, апаратний моніторинг серця. АТ, частоти дихання.

8. Контроль діурезу.

9. При необхідносте – ШВЛ.

10. Виклик анестезіолога у складі виїзної бригади із ОДЛ.

1. Довготривала підтримка життєво-важливих функцій;

а)стабілізація АТ;

б)стабілізація САТ;

в)стабілізація ЦВТ;

г)достатній діурез;

2. Своєчасний виклик консультантів з ОДЛ (МДЛ).

3-14

2.

Інфекційно- токсичний шок (ІТШ)

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЧСС,ЧД.

3. ЦВТ.

4. Шлунковий зонд.

5. Вимірювання температури тіда.

6. Поширений клінічний аналіз крові.

7. Аналіз сечі.

8. Визначення гематокрит^'

9. Лабораторне визначення електролітів, білка, цукру, білірубіну, сечовини.

1. Інгаляція кисню.

2. В/в - суміш фізіологічного розчину і реополіглюкіну до стабілізації АТ.

3. При підозрі на менінгококову інфекцію в/в – пеніцилін 100 ЕД на кг м.т. одноразово.

4. Глюкокортикоїди в/в 10 мг/кг по преднізолону

5. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

1. Довготривала підтримка ефективного кровообігу та дихання.

2. Стабілізація АТ.

3. Стабілізація САТ.

4. Стабілізація ЦВТ.

5. Достатній діурез.

6. Своєчасне усунення ускладнень.

1-3


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

10. Бактеріологічне обстеження 11. Рентгенологічне обстеження

6. Постійний нагляд за параметрами кровообігу

7. Приладовий моніторинг серцевої діяльності 8. Погодинний контроль діурезу

9. Апаратне дихання по показанням

10. Встановлення центрального венозного катете­ра.

11. Вимірювання ЦВТ.

12. Подовжена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів до стабілізації кровообігу.

13. Подовжена інфузія допміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

14. Аміноглікозиди в сполученні з цефалоспоринами та інші антибіотики.

15. Виклик дитячого анестезіолога у складі виїзної консультативної бригади із ОДЛ (за показаннями) або консультування по телефону.

 

 

3.

Респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД)

J80

1. Огляд хворого.

2. Шлунковий зонд.

3. Вимірювання АТ. ЧСС. ЧД.

4. Вимірювання температури тіла.

5. Поширений клінічний аналіз крові.

6. Аналіз сечі.

7. Визначення гематокриту'.

8. Лабораторне визначення електролітів, білка, цукру, білірубіну, сечовини.

9. Бактеріологічне обстеження. 10.ЕКГ.

11. Рентгенологічне обстеження

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Інгаляція кисню

3. Дихання в режимі СД ППТ або ШВЛ.

4. Постійний нагляд за параметрами кровообіг і дихання.

5. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

6. Погодинний контроль діурезу.

7. Апаратне дихання( по показанням).

8. Встановлення центрального венозного катетера.

9. Вимірювання ЦВТ.

10. Назогастральний зонд.

11. Подовжена інфузія колоїдно-

1. Адекватна ди­хальна підтримка;

а)СД ППТ;

б)ШВЛ;

2. Стабілізація АТ.САТ.

3. Вимірювання ЦВТ.

4. Своєчасне звернення за консультацією та транспортування хворого в ОДЛ.

1-3


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

кристалоїдних розчинів до стабілізації кровообігу.

12. Подовжена інфузія допаміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

13. Виклик обласної виїзної бригади для переводу дитини в ОДЛ.

 

 

4.

Набряк головного мозку

 

1. Огляд хворого.

2. Назогастральний зонд.

3. Вимірювання АТ, ЧСС, ЧД.

4. Вимірювання температури тіла.

5. Поширений клінічний аналіз крові.

6. Аналіз сечі.

7. Визначення гематокрит)

8. Лабораторне визначення електролітів, білірубіну, сечовини.

9. Бактеріологічне обстеження.

10. ЕКГ.

11. Рентгенологічне обстеження легень.

12. Ехоенцефалоскопія.

1. Госпіталізація в палат) інтенсивного лікування.

2. Апаратне дихання повітряно-кисневою сумішшю у помірної гіпервентиляції.

3. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і дихання

4. Приладовий моніторинг сердцевої діяльності.

5. Погодинний контроль діурезу.

6. Встановлення центрального венозного катете­ра.

7. Вимірювання ЦВТ.

8. Назогастральний зонд.

9. Обмежена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів в режимі помірної дегідратації.

10. Підтримка гематокриту в межах 0.3-0.35.

11. Дексазон 2-4 мг/кг одноразово на початку лікування.

12. Виклик обласної виїзної консультативної бригади для транспортування дитини в ОДЛ

1. Проведення ШВЛ

2. При необхідності усунення конвульсії.

3. Своєчасне транспортування в ОДЛ.

1-2

5.

Зупинка дихання та кровообігу, за МКХ "зупинка серця"

J46

Швидкий огляд хворого та виявлення ознак зупинки дихання та кровообігу:

– апное;

– відсутність пульсу на великих артеріях;

– втрата відомості;

– розширення зіниць;

1. Відновлення та підтримка прохідності ди­хальних шляхів.

2. Штучне дихання «рот-маска».

3. Закритий масаж серця.

4. Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

5. Інтубація трахеї. ШВЛ.

1. Ефективна підтримка життєво-важливих функцій.

2. Своєчасне звер­нення за консуль­тацією в ОДЛ (МДЛ).

1-2


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

– різка блідість або цианоз.

1. Запис та моніторинг ЕКГ.

2. Лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

3. Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза).

4. Визначення гематокриту.

6. Апаратна вентиляція легень з подачею кисню.

7. Моніторинг ЕКГ. контроль ефективності серцево-легеневої реанімації.

8. Забезпечення надійного венозного доступу.

9. Діагностика виду – зупинки кровообігу та зумовлена цим медикаментозна та електроімпульсна терапія.

10. Лікування постреанімаційного стану.

11. Виклик анестезіолога у складі консультантів та бригади з ОДЛ (МДЛ) чи консультація по телефону

 

 

6.

Астматичний стан

J46

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЧСС, ЧД.

3. Термометрія

4. Клінічний аналіз крові, сечі

5. ЕКГ

6. Огляд отоларинголога

7. Рентгенографія легень.

8. Визначення гематокриту.

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Симпатоміметики у вигляді інгаляцій, в/в або в/м введень

3. При відсутності ефекту – еуфілін 7 мг/кг маси тіла в/в чи в/м

4Преднізолон 2 мг/кг тіла одноразово.

5. При відсутності блювання – муколітики per os

6. Облік надходжень та втрат рідини.

7. Інгаляція зволоженого кисню постійно.

8. Терапія грудної клітини.

9. Стимуляція кашлю.

10. Підтримуюча еуфілінізація відповідно до віку. Максимально 20-21 мг/кг.

11. Постійний контроль ЧД,ЧСС,АТ.

12. Антибіотики за показаннями.

13. Інгаляція муколітиків.

14. Лаваж ТБД та ШВЛ при необхідності.

15. Виклик анестезіолога у складі консультантів та бригади з ОДЛ (МДЛ) чи консультація по телефону

1. Ефективна підтримка дихан­ня, кровообігу.

2. Своєчасна консультація з ОДЛ.

1-2


 

1

2

3

4

5

6

7

7.

Гіповолемічний шок (гостра дегідратація)

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЧД,ЧСС. Температури.

3. Аускультація серця.

4. Клінічний аналіз крові, сечі.

5. Визначення гематокриту.

6. Біохімічне обстеження крові(*загальний білок, глюкоза. білірубін, сечовина. калій, натрій, хлор).

7. ЕКГ.

1. Реанімаційні заходи (при необхідності).

2. Інгаляція кисню.

3. Постановка назогастрального зонду.

4. Оральна регідратація.

5. Зігрівання дитини.

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивної терапії.

7. Моніторинг АТ.ЧСС.ЧД.

8. Забезпечення надійного судинного доступу.

9. Визначення ЦВТ.

10. Контроль діурезу.

11. ШВЛ при необхідності.

12. Визначення типу гіповолемічного шоку.

13. Якщо шок некомпенсований, незалежно від типу шоку провести на протязі 1 години в/в інфузію колоїдно-сольових розчинів в обсязі 20-30 мл/кг.

14. Продовжити в/в Інфузію рідини в обсязі 10 мл/кг/год. до відновлення діурезу.

1. Стабілізація АТ.

2. Стабілізація САТ.

3. Нормалізація ЦВТ.

4. Достатній діурез.

5. Ефекгивне дихання.

6. Своєчасна консультація спеціалістів з ОДЛ (МДЛ).

1

8.

Гострий набряк легень, за МКХ "набряк легень"

 

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЦВТ.

3. Визначення ритмічності пульсу, легень

4. Вимірювання ЧД

5. Рентгенографія легень.

6. ЕКГ.

7. Лабораторні клінічні дослідження крові, сечі.

8. Біохімічні дослідження крові (електроліти. глюкоза, загальний білок).

9. Визначення гематокриту.

1. Госпіталізація у відділення реанімації.

2. Спонтанне дихання або ШВЛ з ПТКВ і подачею кисню.

3. Лікування аритмії медикаментозне у відповідності до виду розладу ритму.

4. Постійний контроль параметрів дихання і кровообігу.

5. Погодинний контроль діурезу.

6. При середньому системному АТ нижче 70 мм.рт.ст. призначити допамін, починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

7. Накладання венозних джгутів на кінцівки на 20-30 хвилин, напівсидяче положення.

8/ Дімедрол 1 мг/кг в/в або в/м.

9. Допмін в дозі 1-5 мкг/кг/хв. При наявності показань.

1. Своєчасність ШВЛ з ПТКВ.

2. Відсутність артеріальної гіпертензії та нормалізація САТ.

3. Нормальне або з тенденцією до нормалізації ЦВТ.

4. Достатній діурез.

5. Своєчасне звернення до консультантів.

1-2

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

10. Введення морфіну 0,2 мг/кг кожні 6-8 годин в/м під контролем ЦВТ.

11. Виклик консультанта-анестезіолога з ОДЛ (МДЛ) або консультація по телефону

 

 


ДИТЯЧА АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

ІІІ рівень надання медичної допомоги

 

№ №

п/п

Нозологічні форми

Шифр МКХ-10

ОДЛ, МДЛ

Перелік діагностичних обстежень 

Обсяг лікувальних заходів

Критерії якості (результати лікування)

Середня тривалість лікування (Дні)

1

2

3

4

5

6

7

1.

Анафілактичний шок

Т78.2

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АД,ЧСС,ЧД.

3. ЦВТ.

4. Клінічний аналіз крові.

5. Аналіз сечі.

6. Визначення гемоглобіну і гематокриту

7. Визначення біохімічних параметрів крові (білок, глюкоза, білірубін, сечовина).

8. ЕКГ

9. Рентген-контроль легень.

10. Поширені лабораторні дослідження крові і сечі.

11. Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза, альфаамілаза, коагулограма, білок.

12. Гази крові.

13. УЗД.

14. Дослідження імунологічного стану дитини.

15. Поглиблені дослідження коагулограми

1. При асистолії – закритий масаж серця і штучне дихання ("із рота в рот", "рот - повітропровід". "рот – маска").

2. Інгаляція кисню.

3. В/в – адреналін 0,005 мг/кг ваги тіла разово, підтримка – 0,0001 мг/кг/хв до стабілізації АТ.

4. В/в дімедрол 1-2 мг/кг ваги тіла.

5. Еуфілін в/в 3-5 мг/кг ваги тіла через 6 годин.

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивного лікування.

7. Постійний нагляд за параметрами дихання і кровообігу, апаратний моніторинг серця. АТ, частоти дихання.

8. Контроль діурезу. При необхідносте – ІІТВЛ.

9. Цілодобовий контроль всіх фізіологічних параметрів – кардіомоніторинг, пульсоксиметрія,оцінка дихання.

10. Апаратна ШВЛ (при необхідності).

11. Фармакологічна підтримка серцево-судинної діяльності – допмін в дозі 1-5 мкг/кг/хв (при наявності показань).

12. Лікування ускладнень шоку.

13. При необхідності виклик анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади, або консультація по телефону.

1. Ефективна довготривала підтримка дихання та кровообігу:

а)стабілізація АТ;

б)-"- САТ;

в)-"- ЦВТ;

г)достатній діурез;

д)нормалізація показників КЛС.

2. Своєчасне виявлення ускладнень з боку головного мозку, легенів, нирок та їх лікування.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

2.

Інфекційно-токсичний шок (ІТШ)

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АД,ЧСС,ЧД.

3. ЦВТ.

4. Шлунковий зонд.

5. Вимірювання температури тіла.

6. Поширений клінічний аналіз крові.

7. Аналіз сечі.

8. Визначення гематокриту

9. Лабораторне визначення електролітів, білка, цукру, білірубіну, сечовини.

10. Бактеріологічне обстеження.

11. Рентгенологічне обстеження.

12. Поширені бакобстеження біологічних рідин хворого.

13. Вимірювання газів крові.

14. Визначення показників коагуляції та фібринолізу крові.

15. УЗД.

І6. Реовазографія.

1. Інгаляція кисню.

2. В/в – суміш фізіологічного розчину і реополіглюкіну до стабілізації АТ.

3. При підозрі на менінгококову інфекцію в/в – пеніцилін 100 Од на кг м.т. одноразово.

4. Глюкокортикоїди в/в 10 мг/кг по преднізолону.

5. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

6. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і дихання.

7. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

8. Погодинний контроль діурезу.

9. Апаратне дихання (по показанням).

10. Встановлення центрального венозного катетера.

11. Вимірювання ЦВТ.

12. Подовжена інфузія колоїдно-кристалоїних розчинів до стабілізації кровообіг}.

13. Подовжена інфузія допміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

14. Аміноглікозиди в сполученні з цефалоспоринами та інші антибіотики.

15. Цілодобовий кардіомоніторинг.

16. Цілодобова пульсоксиметрія.

17. Контроль дихання.

18. Апаратна ШВЛ в разі необхідності.

19. Лікування ускладнень шоку.

20. При необхідності виклик дитячого анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультування по телефону.

21. Плазмаферез.

1. Ефективна довготривала підтримка життєво важливих органів та систем:

а)стабільний АТ;

б)-"- САТ.

в)-"- ЦВТ;

г)нормальні показники КЛС;

д)достатній діурез;

е)нормалізація коагулограми.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

3.

Респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД)

 

1. Огляд хворого.

2. Шлунковий зонд.

3. Вимірювання АТ, ЧСС, ЧД.

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Інгаляція кисню.

3. Дихання в режимі СД ППТ або ШВЛ.

4. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і дихання.

5. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

6. Погодинний контроль діурезу.

7. Апаратне дихання( по показанням).

8. Встановлення центрального венозного катете­ра.

9. Вимірювання ЦВТ.

10. Назогастральний зонд.

11. Подовжена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів до стабілізації кровообігу.

12. Подовжена інфузія допміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

13. Цілодобовий кардіомоніторинг.

14. Цілодобова пульсоксиметрія.

15. Режимна (апаратна) ШВЛ (ППТ).

16. Лікування ускладнень РДС.

17. Виклик консультанта анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону.

1. Усунення, чи зменшення дихальної підтримки:

а)усунення ШВЛ;

б)-"-СДППТ;

в)зменшення відсотків кисню у дихальній суміші.

2. Своєчасне виявлення та усунення ускладнень.

7-21

4.

Набряк головного мозку

 

1. Огляд хворого.

2. Назогастральний зонд.

3. Вимірювання АТ, ЧСС, ЧД.

4. Вимірювання температури тіла.

5. Поширений клінічний аналіз крові.

6. Аналіз сечі.

7. Визначення гематокриту'.

8. Лабораторне визначення електролітів, білірубіну, сечовини.

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Апаратне дихання повітряно-кисневою сумішшю у помірній гіпервентиляції.

3. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і диханням.

4. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

5. Погодинний контроль діурезу

1. Усунення, чи зменшення дихальної підтримки:

а)усунення ШВЛ;

б)-"-СД ППТ;

в)зменшення відсотків кисню у дихальній суміші.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

9. Бактеріологічне обстеження.

10. ЕКГ.

11. Рентгенологічне обстеження.

12. Ехоенцелоскопія.

13. Вимірювання газів крові.

14. Визначення показників коагуляції та фібринолізу крові.

15. Люмбальна пункція з вимірюванням тиску в спинномозковому каналі.

16. Дослідження лікхвору.

17. ЕХО ЕГ.

18. УЗД (новонароджені).

19. МРТ головного мозку.

6. . Встановлення центрального венозного катетера.

7. Вимірювання ЦВТ.

8. Назогастральний зонд.

9. обмежена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів в режимі помірної дегідратації.

10. Підтримка гематокриту в межах 0,3-0,35.

11. Дексазон 2-4 мг/кг одноразово на початку лікування.

12. Цілодобовий кардіомоніторинг.

13. Цілодобова пульсоксиметрія.

14. Апаратна ШВЛ в режимі нормокапнії.

15. Лікування ускладнень

16. Виклик консультанта анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону.

2. Своєчасне виявлення та усунення ускладнень.

 

5.

Зупинка дихання та кровообігу.

Асистолія.

За МКХ «Зупинка серця».

І46

Швидкий огляд хворого та виявлення ознак зупинки дихання та кровообігу:

- апное;

- відсутність пульсу на великих артеріях;

- втрата свідомості;

- розширення зіниць;

- різка блідість або ціаноз.

1. Запис та моніторинг ЕКГ.

2. Лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

3. Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза).

4. Визначення гематокриту.

5. Розгорнуті лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

6. Біохімічні дослідження крові

1. Відновлення та підтримка прохідності дихальних шляхів.

2. Штучне дихання “рот-маска”.

3. Закритий масаж серця.

4. Госпіталізація у відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

5. Інтубація трахеї, ШВЛ.

6. Апаратна вентиляція легень з подачею кисню.

7. Моніторинг ЕКГ. контроль ефективності серцево-легеневої реанімації.

8. Забезпечення надійного венозного доступу.

9. Діагностика виду зупинки кровообігу та зумовлена цим медикаментозна та електроімпульсна терапія.

1. Стабілізація АТ.

2. -"- САТ.

3. -"- КЛС;

4. Відновлення самостійного дихання.

5. -"- свідомості.

6. Профілактика та ефективне лікування ускладнень з боку головного мозку, легенів нирок.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

(коагулограма, протеїнограма, осмолярність крові).

7. Гази крові та кислотно-лужний баланс.

8. Консультації фахівців (кардіолог, невролог) у т.ч. по телефону.

10. Лікування постреанімаційного стану.

11. Кардіомоніторинг, пульсоксиметрія

 

 

6.

Астматичний статус

J46

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ.ЧСС.ЧД.

3. Термометрія.

4. Клінічний аналіз крові, сечі.

5. ЕКГ.

6. Огляд отоларинголога.

7. Рентгенографія легень.

8. Визначення гематокрит.

9. Біохімічне обстеження крові (цукор, коагулограма. електроліти, гази та КОС).

10. Імунограма.

11. Повторити рентгенограму.

12. Розгорнуті лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

13. Поглиблені біохімічні дослідження крові (коагулограма. протеїнограма. осмолярність крові).

14. Гази крові та кислотно-лужний баланс.

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Симпатоміметики у вигляді інгаляцій, в/в або в/м введень.

3. При відсутності ефекту – еуфілін 7 мг/кг маси тіла в/в чи в/м.

4. Преднізолон 2 мг/кг маси тіла одноразово.

5. При відсутності блювання – муколітики per os

6. Облік надходжень та втрат рідини.

7. Інгаляція зволоженного кисню постійно.

8. Терапія грудної клітини.

9. Стшгуляція кашлю.

10. Підтримуюча еуфілінізація відповідно до віку. Максимально 20-21 мг/кг.

11. Постійний контроль ЧД.ЧСС.АТ.

12. Антибіотики за показаннями.

13. Інгаляція муколітиків.

14. Лаваж ТБД та ШВЛ при необхідності.

15. Цілодобовий моніторінг.

16. Бронхоскопія за показаннями.

17. Контрольована апаратна ШВЛ при не­обхідності .

18. Імунокоригуюча терапія

19 Консіліум з тактики терапії.

1. Самостійне дихання.

2. Нормалізація співвідношення вдих/видох.

3. Нормалізація по­казників ЛОС.

4. Зменшення дози еуфіліну, глюкокортикоідів з тенденцією до звичайних доз хворого.

7-21

7.

Гіповолемічний шок (гостра дегідратація)

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ.ЧСС.ЧД. Температури.

3. Аускультація серця.

1.Реанімаційні заходи (при необхідності).

2. Інгаляція кисню.

3. Постановка назогастрального зонду.

4. Оральна регідратація.

1. Нормалізація показників ЦВТ, АТ, САТ

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

4. Клінічний аналіз крові, сечі.

5. Визначення гематокрит.

6. Біохімічне обстеження (загальний білок, глюкоза, білірубін. сечовина, калій, натрій, хлор).

7. ЕКГ

8. Поширені клінічні лабораторні дослідження крові і сечі.

9. Поширені біохімічні дослідження крові і коагулограма. протеїнограма. альфа-амілаза, осмолярність та ін.

10. Дослідження газів крові та кислотно-лужного стану крові.

5. Зігрівання дитини

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивної терапії.

7. Моніторинг АТ.ЧСС.ЧД.

8. Забезпечення надійного судинного доступу.

9. Визначення ЦВТ.

10. Контроль діурезу.

11. ШВЛ при необхідності.

12. Визначення типу гіповолемічного шоку.

13. Якщо шок некомпенсований. незалежно від типу шоку провести на протязі 1 години в/в інфузію колоїдно-сольових розчинів в обсязі 20-30 мл/кг.

14. Продовжити в/в інфузію рідини в обсязі 10 мл/кг/год до відновлення діурезу.

15. Цілодобовий кардіомоніторинг. пульсоксиметрія, моніторинг дихання.

16. Апаратна штучна вентиляція легень при необхідності.

17. Продовження симпатоміметичної підтримки.

18. Лікування ускладнень шоку.

19. При необхідності застосування плазмаферезу.

20. При необхідності виклик анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону

2. Відновлення достатнього діурезу.

3. Своєчасне вияв­лення та усунення ускладнень з боку головного мозку. легенів, нирок тощо.

 

8.

Гострий набряк легень.

 

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ,ЦВТ.

3. Визначення ритмічності пульсу.

4. Вимірювання ЧД.

5. Рентгенографія легень.

6. ЕКГ

1. Госпіталізація у відділення реанімації.

2. Спонтанне дихання або ШВЛ з ПТКВ і подачею кисню.

3. Лікування аритмії медикаментозне у відповідності до виду розладу ритму.

4. Постійний контроль параметрів дихання і кровообігу.

1. Самостійні дихан­ня, або зменшення дихальної підтримки (відсотків кисню, СД ППТ),

2. Нормальні показ­ники КЛС.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

7. Лабораторні клінічні дослідження

крові, сечі.

8. Біохімічні дослідження крові (електроліти. глюкоза, загальний білок). 9. Визначення гематокриту.

10. Гази крові, кислотно-лужний стан.

11. Консультація кардіолога.

12. Запис ФКГ, проведення ЕХО-кардіографії.

5. Погодинний контроль діурезу.

6. При середньому системному АТ нижче 70 мм.рт.ст. призначити допамін, починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

7. Накладання венозних джгутів на кінцівки на 20-30 хвилин, напівсидяче положення.

8. Дімедрол 1 мг/кг в/в або в/м.

9. Допамін в дозі 1-5 мкг/кг/хв. При наявності показань.

10. Введення морфіну 0.2 мг/кг кожні 6-8 годин в/м під контролем ЦВТ. 11. Інтубація трахеї і ТТГВЛ з ПДКВ при вираженій дихальній недостатності.

12. При задовільному системному АТ ср./більше 70 мм рт.ст.) назначити нітрогліцерин або нітропрусід натрія, починаючи з доз 0,1 мкг/кг/хв.

13. При системному АТ ер. нижче 70 мм рт.ст. і ЧСС рівної чи вище 120-140 за 1 хв. – назначити добутамін, починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв., а при ЧСС менше 120 за 1 хв. – допамін, починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

14. При некупіруючому набряку легень вирішувати питання про переведення в спеціалізовані центри або НДІ для подальшо­го, можливо хірургічного лікування.

15. УЗД.

3. Нормалізація ЦВТ.

4. Нормалізація САТ. АТ

5. Своєчасне вияв­лення та усунення ускладнень з боку інших органів

 


ДИТЯЧА АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

ІV рівень надання медичної допомоги

 

№ №

п/п

Нозологічні форми

Шифр МКХ-10

УДСЛ «ОХМАТДИТ»

Перелік діагностичних обстежень

Обсяг лікувальних заходів

Критерії якості (результати лікування)

Середня тривалість лікування (Дні)

1

2

3

4

5

6

7

1.

Анафілактичний шок

Т78.2

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АД.ЧСС.ЧД.

3. ЦВТ.

4. Клінічний аналіз крові.

5. Аналіз сечі

6. Визначення гемоглобіну і гематокриту

7. Визначення біохімічних параметрів крові (білок, глюкоза, білірубін, сечовина).

8. ЕКГ

9. Рентген-контроль легень.

10. Поширені лабораторні дослідження крові і сечі.

11. Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза, альфа-амілаза. коагулограма. білок.

12. Гази крові.

13. УЗД.

14. При наявності показань - дослідження імунологічного стану дитини;

15. Поглиблені дослідження коагулограми.

 

1. Ефективна довготривала підтримка дихання та кровообігу:

а)стабілізація АТ:

б)-"- САТ;

в)-"- ЦВТ:

г)достатній діурез;

д)нормалізація показників КЛС

2. Своєчасне виявлення ускладнень з боку головного мозку, легенів, нирок та їх лікування.

7-21

2.

Інфекційно-токсичний шок

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АД.ЧСС.ЧД.

3. ЦВТ.

4. Шлунковий зонд.

5. Вимірювання температури тіла.

6. Поширений клінічний аналіз крові

7.  Аналіз сечі.

1. Інгаляція кисню.

2. В/в - суміш фізіологічного розчину і реополіглюкіну до стабілізації АТ.

3. При підозрі на менінгококову інфекцію в/в – пеніцилін 100 Од на кг м.т. одноразово.

1. При асистолії – закритий масаж серця і штучне дихання ("із рота в рот", "рот-повітропровід". "рот-маска").

2. Інгаляція кисню.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

8. Визначення гематокриту

9. Лабораторне визначення електролітів. білка, цукру, білірубіну, сечовини

10. Бактеріологічне обстеження

11. Рентгенологічне обстеження. 12. Поширенні бакобстеження біологічних рідин хворого.

13. Вимірювання газів крові.

14. Визначення показників коагуляції та фібринолізу крові.

15. УЗД.

16. Реовазографія.

17. Дослідження імунологічного стану дитини.

18. Розширене бактеріологічне обстеження біологічних середовищ дитини.

19. При наявності показань консультації спеціалістів – алерголога, невропатолога, кардіолога, нефролога.

4. Глюкокортикоїди в/в 10 мг/кг по преднізолону.

5. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

6. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і

дихання.

7. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

8. Погодинний контроль діурезу.

9. Апаратне дихання (по показанням).

10. Встановлення центрального венозного катетера.

11. Вимірювання ЦВТ.

12. Подовжена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів до стабілізації кровообігу.

13. Подовжена інфузія допміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

14. Аміноглікозиди в сполученні з цефалоспоринами та інші антибіотики,

15. Цілодобовий кардіомоніторннг.

16. Цілодобова пульсоксиметрія,

17. Контроль дихання.

18 Апаратна ШВЛ в разі необхідності.

19. Лікування ускладнень шоку,

20. При необхідності виклик дитячого анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультування по телефону.

21. Плазмофорез.

22. Лікування важких ускладнень шоку: респіраторного дистрес-синдрому. набряку головного мозку, гострої ниркової недостатності, порушень ритму серцевої діяльності.

3. В/в – адреналін 0.005 мг/кг ваги тіла разово, підтримка – 0.0001 мг/кг/хв. до стабілізації АТ.

4. В/в дімедрол 1-2 мг/кг ваги тіла.

5. Еуфилін в/в 3-5 мг/кг ваги тіла через 6 годин.

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивного лікування.

7. Постійний нагляд за параметрами дихання і кровообігу, апаратний моніторинг серця. АТ. частоти дихання.

8. Контроль діурезу.

9. При необхідності – ШВЛ.

10. Цілодобовий контроль всіх фізіологічних параметрів – кардіомоніторингу, пульсооксіметрія, оцінка дихання.

11. Апаратна ШВЛ (при необхідності).

12. Фармакологічна підтримка серцево-судинної діяльності – допмін в дозі 1-5 мкг/кг/хв (при

 


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

23. При наявності показань – проведення гемодіалізу, перитонеального діалізу, плазмаферезу. плазмасорбції. гіпербаричної оксигенації.

наявності показань).

13. Лікування ускладнень шоку.

14. При необхідності виклик анестезіолога у складі республіканської консультативної бригади або консультація по телефону.

15. При наявності показань консультації спеціалістів – алерголога, невролога кардіолога, нефролога.

16. Лікування ускладнень шоку: респіраторного дистрес-синдрому дорослих, набряку головного мозку, гострої ниркової недостатності, порушень ритму серцевої діяльності.

17. При наявності показань – проведення гемодіаліз), перитонеального діалізу, плазмаферезу, плазмасорбції, гіпербаричної оксигенації.

 


 

1

2

3

4

5

6

7

3.

Респіраторний дистрес-синдром (РДС)

J80

1. Огляд хворого.

2. Шлунковий зонд.

3. Вимірювання АТ. ЧСС, ЧД.

4. Вимірювання температури тіла.

5. Поширений клінічний аналіз крові.

6. Аналіз сечі.

7. Визначення гематокриту.

8. Лабораторне визначення електролітів, білка, цукру, білірубіну, сечовини.

9. Бактеріологічне обстеження.

10. ЕКГ.

11. Рентгенологічне обстеження.

12. Поширені бакобстеження хворого

13. Вимірювання газів крові.

14. Визначення показників коагуляції та фібринолізу крові.

15. УЗД

16. Поглиблені дослідження біохімічних показників крові (гази крові, коагулограма, електроліти, білок та його фракції, альфа-амілаза, білірубін) При наявності показань консультації спеціалістів – алерголога, невропатолога, кардіолога, нефролога.

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Інгаляція кисню.

3. Дихання в режимі СД ППТ або ШВЛ.

4. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і дихання.

5. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

6. Погодинний контроль діурезу.

7. Апаратне дихання ( по показанням).

8. Встановлення центрального венозного катетера.

9. Вимірювання ЦВТ.

10. Назогастральний зонд.

11. Подовжена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів до стабілізації кровообігу.

12. Подовжена інфузія допміну в дозі 1-5 мкг/кг/хв.

13. Цілодобовий кардіомоніторинг.

14. Цілодобова пульсоксиметрія.

15. Режимна (апаратна) ШВЛ (ППТ).

16. Лікування ускладнень РДС.

17. Виклик консультанта анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону.

18. Лікування важких ускладнень респіраторного дистрес-синдрому. набряку головного мозку, гострої ниркової недостатності, порушень ритму серцевої діяльності.

19. При наявності показань – проведення гемодіалізу, перитонеального діалізу, плазмаферезу, плазма сорбції, гіпербаричної оксигенації.

1. Усунення, чи зменшення дихаль­ної підтримки:

а)усунення ШВЛ:

б)-"- СД ППТ: в)зменшення відсотків

кисню у дихальній суміші.

2. Своєчасне виявлен­ня та усунення ускладнень

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

4.

Набряк головного мозку

 

1. Огляд хворого.

2. Назогастральний зонд.

3. Вимірювання АГ. ЧСС. ЧД.

4. Вимірювання температури тіла.

5. Поширений клінічний аналіз крові.

6. Аналіз сечі.

7. Визначення гематокриту.

8. Лабораторне визначення електролітів, білірубіну, сечовини.

9. Бактеріологічне обстеження.

10. ЕКГ.

11. Рентгенологічне обстеження легень.

12. Ехоенцефалоскопія

13. Вимірювання газів крові

14. Визначення показників коагуляції та фібрінолізу крові.

15. Люмбальна пункція з вимірюванням тиску в спиномозковому каналі.

16. Дослідження лікхвору.

17. ЕХО ЕГ.

18. УЗД (новонароджені).

19. МРТ головного мочку.

20. Поглиблені дослідження біохімічних показників крові (гази крові, коагулограма. електроліти. білок і його фракції, альфа-амілаза, білірубін).

21. Комп’ютерне або МРТ дослідження головного мозку.

22. При наявності показань консультації спеціалістів – алерголога, невролога, кардіолога, невропатолога.

 

1. Повернення свідомості.

2. Відновлення са­мостійного дихання.

3. Стабільні показни­ки функції кровообігу

4.  (тиск, діурез тощо).

5. Своєчасне вияв­лення та усунення ускладнень.

7-48


 

1

2

3

4

5

6

7

5.

Зупинка дихання та кровообігу за МКХ – "зупинка серця".

J46

Швидкий огляду хворого та виявлення ознак зупинки дихання та кровообігу

- апное;

- відсутність пульсу на великих артеріях;

- втрата свідомості.

- розширення зіниць.

- різка блідість або цианоз

1. Запис та моніторинг ЕКГ.

2. Лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

3. Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза).

4. Визначення гематокриту.

5. Розгорнуті лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

6.Біохімічні дослідження крові (коагулограма, протеїнограма. осмолярність крові).

7. Гази крові та кислотнолу жний баланс.

8. Консультації фахівців (кардіолог, невролог), у т ч. по телефону.

9. Поглиблені дослідження біохімічних показників крові (гази крові, кислотно-лужний баланс коагулограма. електроліти, білок і його фракції, альфа-амілаза. білірубін).

10. Комп'ютерне або ЯМР дослідження головного мозку.

I1. Консультації спеціалістів при необхідності.

 

1. Стабілізація АТ.

2.-"- САТ

3.-"- КЛС

4. Відновлення самостійного дихання.

5.-"-свідомості.

6. Профілактика та ефективне лікування ускладнень з боку головного мозку, легенів, нирок.

7-21

6.

Астматичний статус

J46

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ.ЧСС.ЧД.

3. Термометрія

1. Госпіталізація в палату інтенсивного лікування.

2. Апаратне дихання повітряно-кисневою

1. Самостійне дихання.

2. Нормалізація співвідношення

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

4. Клінічний аналіз крові, сечі

5. ЕКГ.

6. Огляд отоляринголога.

7. Рентгенографія легень.

8. Визначення гематокриту,

9. Біохімічне обстеження крові (цукор. коагулограма. електроліти, гази та КОС).

10. Імунограма.

11. Повторити рентгенограму.

12. Розгорнуті лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

13. Поглиблені біохімічні дослідження крові (коагулограма. протеінограма. осмолярність крові).

14. Гази крові та кислотно-лужний баланс.

15. Бронхограма (за показаннями).

16. Консультація спеціалістів при необхідності лікування.

сумішшю у помірної гіпервентиляції.

3. Постійний нагляд за параметрами кровообігу і

дихання.

4. Приладовий моніторинг серцевої діяльності.

5. Погодинний контроль діурезу.

6. Встановлення центрального венозного катетера.

7. Вимірювання ЦВТ.

8. Назогастральний зонд.

9. Обмежена інфузія колоїдно-кристалоїдних розчинів в режимі помірної дегідратації.

10. Підтримка гематокриту в межах 0,3-0,35. н 2-4 мг/кг одноразово на початку

11. Дексазон 2-4 мг/кг одноразово на початку. 12. Цілодобовий кардіомоніторинг.

13. Цілодобова пульсоксимстрія.

14. Апаратна ШВЛ в режимі нормокапнії.

15. Лікування ускладнень.

16. Виклик консультанта-анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону.

17. Лікування важких ускладнень: респіраторного дистрсс-синдрому. гострої ниркової недостатності, порушень ритму серцевої діяльності та ін.

18. При наявності показань – проведення гемоультрафільтрації, плазмаферезу, гіпербаричної оксигенції.

вдох/видох.

3. Нормалізація показників ЛОС.

4. Зменшення дози еуфіліну.глюкокортикоїдів з тенденцією до звичайних доз хворого.

 


 

1

2

3

4

5

6

7

7.

Гіповолемічний шок.

R57

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ.ЧД.ЧСС. Температури.

3. Аускультація серця.

4. Клінічний аналіз крові, сечі.

5. Визначення гематокриту.

6. Біохімічне обстеження крові (*загальний білок, глюкоза, білірубін.сечовина, калій, натрій, хлор).

7. ЕКГ.

8. Поширені клінічні лабораторні дослідження крові і сечі.

9. Поширені біохімічні дослідження крові і коагулограма. протеінограма. альфа-амілаза. осмолярність та ін.

10. Дослідження газів крові та кислотно-лужного стану крові.

11. Дослідження імунологічного стану.

12. Поглиблені біохімічні дослідження.

13. Консультації спеціалістів при необхідності.

1. Реанімаційні заходи (при необхідності).

2. Інгаляція кисню.

3. Постановка назогастрального зонду.

4. Оральна регідратація.

5. Зігрівання дитини.

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивної терапії.

7. Моніторинг АТ.ЧСС.ЧД.

8. Забезпечення надійного судинного доступу.

9. Визначення ЦВТ. 10.Контроль діурезу.

11. ШВЛ при необхідності.

12. Визначення типу гіповолемічного шоку.

13. Якщо шок некомпснсований. незалежно від типу шоку провести на протязі 1 години в/в інфузію колоїдно-сольових розчинів в обсязі 20-30 мл/кг.

14. Продовжити в/в інфузію рідини в обсязі 10 мл/кг/год до відновлення діурезу.

15. Цілодобовий кардіомоніторинг. пульсоксиметрія. моніторинг дихання.

16. Апаратна штучна вентиляція легень при необхідності.

17. Продовження симпатоміметичної підтримки.

18. Лікування ускладнень шоку.

19. При необхідності застосування плазмаферезу.

20. При необхідності виклик анестезіолога у складі республіканської виїзної консультативної бригади або консультація по телефону.

21. Лікування ускладнень шоку.

22. При необхідності проведення будь-якого методу еферентної терапії та гіпербаричної оксигенації.

1. Нормалізація показників ЦВТ, АТ, САТ.

2. Відновлення достатнього діурезу.

3. Своєчасне виявлення та усунення ускладнень з боку головного мозку, легенів, нирок тощо.

7-21


 

1

2

3

4

5

6

7

8.

Гострий набряк легень (за МКХ- набряк легень).

 

1. Огляд хворого

2. Вимірювання АТ.ЦВ'І.

3. Визначення ритмічності пульсу.

4. Вимірювання ЧД.

5. Рентгенографія легень.

6. ЕКГ.

7. Лабораторні клінічні доследження крові, сечі.

8. Біохімічні дослідження крові (електрліти. глюкоза, загальний білок).

9. Визначення гематокриту

10. Гази крові, кислотно-лужний стан.

11. Консультація кардіолога.

12. Запис ФКГ. проведення ЕХО-кардіографії.

13. Дослідження імунологічного стану. 14. Поглиблені біохімічні дослідження.

1. Госпіталізація у відділення реанімації.

2. Спонтанне дихання або ШВЛ з ПТКВ і подачею кисню.

3. Лікування аритмії медикаментозне у відповідності до виду розладу ритму.

4. Постійний контроль параметрів дихання і крово­обігу.

5. Погодинний контроль діурезу.

6. При середньому системному АТ нижче 70 мм.рт.ст. призначити допамін. починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

7. Накладання венозних джгутів на кінцівки на 20-30 хвилин, напівсидяче положення.

8. Дімедрол 1 мг/кг в/в або в/м.

9. Допамін в дозі 1-5 мкг/кг/хв. При наявності показань.

10. Введення морфіну 0.2 мг/кг кожні 6-8 годин в/м під контролем ЦВТ.

11. Інтубація трахеї і 1ИВЛ з ПДКВ при вираженій дихальній недостатності.

12. При задовільному системному АТ ср./більше 70 мм рт.ст. – назначити нітрогліцерин або нітропрусід натрія. починаючи з Доз 0.1 мкг/кг/хв.

13. При системному АТ ер. нижче 70 мм рт.ст. і ЧСС рівної чи вище 120-140 за 1 хв. – назначити добутамін, починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв. а при ЧСС менше 120 за 1 хв. – допамін. починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

14. При некупіруючому набряку легень вирішувати питання про переведення в спеціалізовані центри або НДІ для подальшого, можливо хірургічного лікування.

15. УЗД.

1. Самостійні дихання або зменшення дихальної підтримки (відсотків кисню, СД ППТ).

2. Нормальні показники КЛС.

3. Нормалізація ЦВТ.

4. Нормалізація САТ, АД.

5. Своєчасне виявлення та усунення ускладнень з боку інших органів.

7-21

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

16. Лікування ускладнень гострого набряку легень.

17. При необхідності проведення будь-якого метода еферентної терапії та гіпербаричної оксигенації.

18. Консультації спеціалістів при необхідності.