1. Клінічні:
Спочатку пацієнт
стривожений, збуджений. Скаржиться на болі в області серця або іншої
локалізації, але болей може не відмічатись, або вони можуть бути
короткочасними. Пізніше з'являється апатія, сонливість, порушення свідомості
кома. Шкіра значно бліда з вираженим мармуровим відтінком, вкрита холодним
потом, зі значним акроціанозом. Артеріальна гіпотензія менша 70 мм рт. ст., до 3-4 год. Частота серцевих скорочень 100-120 хв, пульс нитковидний, відмінності
пульсу на симетричних артеріях кінцівок можуть свідчити про розшаровуючу
аневризму аорти.
У хворих анурія,
розвивається набряк легень –
|
15-60 хв
|
+
|
+
|
+
|
1. Знеболюючі.
2. Антикоагулянти та
дезагреганти.
3. Сечогінні.
4. Метаболічні
препарати та препарати, які покращують центральну та периферичну гемодинаміку,
порушення кислотно-основного стану.
5. Антиаритмічні
препарати – при необхідності.
|
постійно,
до виведення з шоку
|
1. Професійна орієнтація та працевлаштування.
2. Психотерапія.
3. Санаторно-курортне лікування.
|
4-6 міс.
7-14 днів
24 дні
|
1. Етіотропне
лікування (10-14 днів).
2. Лікування
супутніх захворювань
(14-21 днів).
3. Правильний режим
праці і відпочинку (постійно).
4. Адаптогени (6
міс.).
5. Вітаміни (14
днів).
6. Фітотерапія (4-6
міс).
|
1.
Регрес клінічних проявів, нормалізація артеріального тиску.
|
Ургентно.
|
Пожиттєво,
4 рази на рік.
|
|
|
вислуховується
вологі хрипи в легенях, тони серця послаблені, нерідко вислуховується ритм
галопу. Грубий систолічний шум на верхівці чи вздовж лівого краю грудини
з'являється при механічних ускладненнях інфаркту міокарда:
розрив капілярного
м'яза або міжшлуночкової перегородки. При виникненні кардіогенного шоку на
фоні хронічної серцевої недостатності спостерігається набухання шийних вен,
гепатомегалія, та периферичні набряки. Коли кардіогенний шок перебігає з
розширенням шийних вен, брадиаритмією а в легенях не вислуховуються вологі
хрипи, слід думати про інфаркт міокарда лівого шлуночка
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|